Головна\Re:цензії

Re:цензії

Рута Вітер українізує космос
13.12.2017|07:42|Ігор Павлюк

Знаю Руту Вітер давно. Вічність. Її неймовірні моделі одягу «усіх часів і народів», в яких вона з’являється не лише на подіумах, але й на вулицях Львова, її дзвінкі, несподівано-оригінальні... 

Скрипка у футлярі, або літературне сопрано Таміли Чупак
11.12.2017|07:58|Ганна Клименко-Синьоок

Мабуть, невипадково ця достоту лірична книга малої прози черкаської письменниці й композиторки Таміли Чупак (з м. Кам’янка) втрапила до мене одного прохолодного листопадового вечора, коли... 

Історії про війну веселими не бувають
09.12.2017|09:42|Юлія Юліна

Історії про війну веселими не бувають. Навіть якщо це дитяча книжка. Книжка, про яку йтиметься далі, мабуть, є однією з небагатьох сумних і глибоко філософських праць дитсучукрліту вікової... 

Хіба мовчать ягнята?
08.12.2017|07:39|Софія Філоненко

Чому така кількість читачів і глядачів фанатіє від горорів і трилерів? Що лежить в основі цієї пристрасті – виплески адреналіну, інтерес до всього забороненого та ірраціонального, проекції власних... 

Дітки з клітки: молоде покоління українців ХХ століття у лабетах тоталітарної Системи
07.12.2017|07:16|Алла Кох

Епіграфом до своєї книги О. Слоньовська вибрала промовистий афоризм Ю. Нагибіна: «Те, про що не написано, згодом починає здаватися таким, що його взагалі не було». Справді, тільки художня правда,... 

«Я не осінь йому… я не осінь»
06.12.2017|12:31|Роксолана Жаркова

Є книги, які добре читати під зиму. Коли листопад переростає у снігопад, коли листя під ногами вже не жовте-багряне, без ароматів кориці і цвілі, і не пахне…а лиш у болотянистому відтінку чиєїсь... 

Українське письменство з’їло апокрифи
06.12.2017|07:22|Іван Лучук

Усім зацікавленим відома вже ледь не крилата фраза, що, мовляв, «апокрифи з’їли Франка». Мається на увазі, що праця над українськими апокрифами забрала занадто багато часу та енергії геніального... 

«Свобода» по-азербайджанськи
05.12.2017|16:15|Наталя Куліш

Якщо в романі Джонатана Франзена «Свобода» йдеться про свободу вибору, де головні герої-демократи Патті й Уолтер Берглунд заради примарної свободи жертвують стосунками зі своїми близькими, то в... 

Містична війна Юрія Винничука
05.12.2017|07:46|Ольга Бондар

Перед читачами постає переконливий образ головного персонажа. Саме персонажа, бо він – зовсім не герой. Не герой, який чекає, доки жива курка сконає в морозильнику. Не герой, який вважає майже... 

Martha My Dear
04.12.2017|09:51|Ігор Бондар-Терещенко

Не дивно, що з такого дива виростає відповідна модель поведінки. «Если все делать правильно и вести себя тихо, можно, как клещ, незаметно вцепиться в жизнь и тянуть из нее, что положено». Так... 

Re: цензії

21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
Джерела мови російського тоталітаризму
18.04.2025|Ігор Зіньчук
Роман про бібліотеку, як джерело знань
18.04.2025|Валентина Семеняк, письменниця
За кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
12.04.2025|Андрій Содомора
І ритмів суголосся, й ран...
06.04.2025|Валентина Семеняк
Читаю «Фрактали» і… приміряю до себе
05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
«Ненаситність» Віткація
30.03.2025|Ігор Чорний
Лікарі й шарлатани
Пісня завдовжки у чотири сотні сторінок
11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. Кременчук
Жінкам потрібна любов
"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю

Партнери