
Електронна бібліотека/Проза
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
Треті ж люблять лазню за унікальну можливість поговорити і бути почутим, начебто тут відкриваються пори не тільки тілесні, душі також стають відчиненими значно більше, ніж деінде. Тут наче тягне поговорити про щось важливе. Душа тріпоче, як листя берези на вітрі, таємниці хочуть бути почутими, наче о нічній порі сидиш біля вогнища із друзями-співрозмовниками. І хочеться душі поділитися сокровенним з цими, кутаними в білі простирадла, ближніми людьми, з банними листками, що ще тримаються на тілі. Хочеться поговорити і про тарифи на житло, і про стан справ у політиці, і про мерію, і про Верховну раду, (не кажучи про нашу міську?!), і про футбол, баскетбол, бокс, машини, врешті-решт про жінок.
Отже, наговоритися хочеться про все, в чім тільки можуть розкритися чоловіки, які саме чкурнули від сімейних обов’язків, що так цупко неволять їх єство і природу. А я над усе обожнюю лазню за її енергетику, за якусь ауру, що живе тільки тут. Недарма ж у нашій міфології банний домовий існував.
— Лазня — це джерело життєтворчої енергії! Отак!
— Та хто б сперечався!
— А американці — лохи!
— Науме, поясни. Щось ти різко скакнув.
— Та ж вони мене за дубовий віник, котрий я про всяк випадок прихопив туди із собою, мало не депортували. Я їм кажу: лазня, лазня і вже для показу став себе віником шмагати прямо на митниці, так не розуміють. Але янкі є янкі. Сказав «Jacuzzi», начебто, зрозуміли, повірили, пропустили. Виродки! Ну, ти уявляєш мої сто кіло в їхньому «Jacuzzi»? Ще й з віником? — ділився враженнями Наум.
— Не уявляю! — погодився я з Наумом.
Взагалі-то мене і раніше гризли глобальні сумніви, типу: «Чому він теж любить лазню?» Їх народ, хоч і пережив задовгу історичну ходу по пустелі з ватажком Мойсеєм: «Блукати, так блукати!», а так свою лазню і не вигадав. Але в Наума любов до банної справи, схоже, нуртувала в крові.
— Кров — це провідник живого тепла, людський Гольфстрім, — по своєму підхоплюючи мої колишні міркування про кров, продовжував думку оратор місцевого пивного бару, тямущий в усьому технік, спльовуючи лушпиння від вобли, на акуратно розстелену газету «Аргументи і факти».
— А м’яз — це тепловий двигун, — красномовець зловив кураж. — Ми тут що робимо? Знімаємо втому. А причиною втоми є накопичення в м’язах продуктів розпаду...
— Тоха, ти тільки не омолоджуйся занадто... — мовив один браток, що саме сидів навпроти оратора, доливаючи йому не фільтрованого пива, для ще більш глибокого зняття втоми.
— Цілком вірно, — зрозумівши репліку, як підтримку, продовжив захоплений Тоха. — Кожна втома — це що? Отрута! Але саме тут, в лазні, кожен з нас, володар більш ніж двох мільйонів пітних залоз — виводить накопичені відходи, знімає втому, а значить — молодіє.
При цих одкровеннях я для себе усвідомив значущість плакату, що здавен висів на видноті при вході у лазню: «День, коли паришся — не старієш!»
—— Ні, пацани, ні! — стриманіше, ніж оратор Тоха, цокнувшись із нашими кухлями золотавого пінного напою, виливав емоції втомленої емігрантської душі Наум.
— Що саме — ні?! — підтримав Наумові пориви Владька.
— Американці, можливо, і більше нашого потіють над темою омолодження, подолання старіння, та все це якось без душі. Все в них якось надто по-діловому; то лице у пластичного хірурга натягнуть до стану шкіри на п’ятці немовляти, то пігулками обжираються, але ось так, щоб разом три десятки чоловіків в одному місці, та щоб кожен з них всі свої два мільйони пітних залоз почастував віничком! Саме віником! Та вони б за таку процедуру любого лікаря по судах затягали б! Точно! — Наум таки досить вдумливо сьорбнув «Чернігівського».
Я мовчав і слухав, пам’ятаючи приказку: «Відкритий рот не дозволяє відкрити очі».
— Я зараз у цікавій компанії працюю. Нарешті, весь у науці. Там все змішано. І астрофізика, і біофізика, і старіння. Але щоб так, сісти з кимсь із співробітників за кухлик і всю ніч пробухати, погомоніти на теми: «Чим займаємося, в чому суть життя, чи праве керівництво?» — цього там нема і не буде, бо неможливе впринципі.
— Що, Науме, то ти там, як біла ворона? — Петрович звично взявся шматувати копченого ляща.
— Ні, хлопці, я там і не ґава, і гав не ловлю, бо там я інший. Такий же, як усі. Це тут — лазня, душу можна вилити і пивком пополоскати. Я про це стільки мріяв...
Здавалося, що в Наума пітні залози враз передадуть естафету сльозливим. Ситуацію треба було рятувати негайно.
— Ну, що, Науме? Акліматизувався? Може по нашому — «йоржа»? — співчутливо поцікавився я.
На машинальний кивок Наума, я, символічно, трохи так, по сто грамів, хльоснув горілки кожному в кухлик із пивом.
Вечір обіцяв бути цікавим.
* * *
Добре, що ранок наступного дня був недільним. Хоча, це вже був далеко не ранок.
— Прокидайся, п’яничко, вже обід скоро... — якщо відкинути вступну частину, то інформація Люськи була вчасною.
Голова пухла, як дріжджове тісто для пиріжків. Треба зробити спробу згадати, на коли ж ми домовилися про
Останні події
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса
- 12.04.2025|09:00IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
- 06.04.2025|20:35Збагнути «незбагненну незбагнеж»
- 05.04.2025|10:06Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
- 05.04.2025|10:01Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
- 05.04.2025|09:56Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра