Завантажити

реготi найповнiше презирство, i йому коштувало чималих зусиль кожен раз переконувати себе, що це не так, що Авель любить його братньою любов’ю, а зовсiм не зневажає, що вiн усього лише безтурботний хлопчисько…
Ой ле-ле, чи вартоїм усiм платити надмiрно високу цiну за бузтурботнiсть наймолодшого! Тим бiльш, лишилося зробити лише один-єдиний крок… Малесенький крок…
«Але ж брате, я не їм м’яса! Я тiльки Хума годую, йому належить».
Так, усе це так. Каїн потихеньку стежив за пастухом, сподiваючись упiймати його за явно богопротивною справою. Марно!!! Жодного разу не вдалося йому викрити Авеля. А молоко, сир i масло цей дурник порiвнював з плодами землi, iз зерном, ягодами, овочами та фруктами. I перiодично влаштовував рiльнику найбезглуздiшi, найшкiдливiшi розиграшi на кшталт сьогоднiшнього. Потайки налити молоко до мiху замiсть води… Нi, це ж треба бути таким безрозсудним!
Найгiрше, що на хлопчиська нiхто не мiг вплинути. Батьки й досi занадто пригнiченi тою давньою iсторiєю з деревом пiзнання добра i зла i нi в що не бажають втручатися. «Аби не вийшло гiрше», — казав Адам, тiльки-но мова заходила про тлумачення Божої волi. Єва лише мовчки кивала. Хоча сама ж постiйно стверджувала, що неможна додавати зайвого до слiв Божих.
«Я ж кажу Змiю: мовляв, неможна нам їсти плоди Дерева i навiть торкатися до нього, бо помремо на мiсцi. А вiн як штовхне мене, так що я випадково зачiпилася за стовбур. I пита з таким собi єхидством: ну що, померла, дурненька? Але ж Бог i не казав, що Дерева торкатися неможна, це я сама так вирiшила. Аби ще надiйнiше було, нiж нам звелiли. От i виходить: хотiла якнайкраще, а вийшло — гiрше».
Але ж матiнко, дорога, улюблена матусе, хiба недоладнi Авелевi мудрування не є таким самим погiршенням?! Чом же нi ти, анi батько не зробите нiчого, аби напоумити його…
— А ти сам, Каїне? Що зробив ти?
Хлiбороб здригнувся, похитнувся, настiльки злякався невiдомого спiвбесiдника. Коли несподiвано зрозумiв: з ним говорить сама природа! Сама земля! Адже вiн рiльник, от вона i звертається до єдиного надiйного захисника: врятуй, допоможи, зупини… все одно як! Будь-яким шляхом! Тiльки врятуй. Iнакше загине усе: рiчки, гори, лани, луки й лiси. Усе живе.
Й усi люди також загинуть!
Каїн розпрямився, розправив плечi, приклав долонь дашком до лоба й хазяйським оком озирнув усе навкруги. Занадто багато часу загаяв вiн тут, давно вже пора бути на винограднику… але не в тiм рiч. Рiч в iншому. Якщо Бог невiдомо з яких причин не дiє, це Його особиста справа. Але не такий Каїн!!! Вiн не збирається й надалi сидiти склавши руки. Аби порятувати усiх та усе вiн готовий даяти рiшуче найближчим часом. Вiн думатиме багато i довго. I щось неодмiнно надумає!
I тiльки-но вiн вирiшив це, як на душi одразу полегшало. Безтурботно насвистуючи, Каїн пiдiйшов до покинутих на березi речей, пiдiбрав шкiряний мiх, повернувся до струмка, ретельно виполоскав його та наповний смачною прохолодною водою. Знов подивився у небо, загадково посмiхнувся, пiдморгнув i ледь кивнув Тому, Хто ховався за блiдо-блакитним склепiнням.
Нiчого, усе буде гаразд. Хлiбороб винайде засiб, аби переконати брата вiдмовитися вiд грiховних занять. Тодi можна буде разом працювати у полi, природа змилостивиться над ними, сонце не буде спалювати посiви, вони удвох зберуть великий врожай, батько теж збере розкiшний врожай…
Нiчого, усе буде гаразд! Просто надчудово буде.

2
На великому плоскому Каїн розклав вiялом декiлька зв’язок пшеничних колоскiв, зверху розсипав колоски просянi i вже на цiй своєрiднiй пiдстилцi у заздалегiдь продуманому порядку розташував пiрамiдкою десяток яблук, два важких виноградних грона, пiвдюжини смокв i гарненького гарбузика. Ясна рiч, непогано було б вибрати для жертви великого гарбуза, проте вiн не помiститься на вiвтарi. Нiчого, Господь зрозумiє, чому рiльник принiс саме таку! Головне — продемонструвати вiрнiсть духу вказiвки Всевишнього. Саме сьогоднi Авель має бути посоромленим раз i назавжди. Ач що затiяв: покласти на вiвтар ягнят! От розумник знайшовся…
Неможна сказати достеменно, хто з братiв першим висунув iдею стосовно жертви. Каїн потайки вважав, що саме вiн запропонував Авелю звернутися до мудростi та милостi Вищого Суддi. Авель же з незмiнною своєю посмiшкою стверджував, що брат до цього не додумався б нiзащо i нiколи, не зважаючи на шалене бажання у будь-який спосiб «поставити на мiсце непокiрного юнака».
А втiм, хiба не все одно… Головне, сьогоднi Господь нарештi справедливо розсудить їх та вiддасть належне кожному. Особливо кепсько буде винуватцю…
Кому буде кепсько та хто саме винен, Каїн не сумнiвався анiскiльки. Анi на мить! Тому перебуваючи у пiднесенному настрої, з самого ранку почав готувати пожертвування. Принiс з полiв колосся, iз саду — найкращi яблука та смокви, гарбуз з баштану та виноград.
Але все ж чогось не вистачало… Мабуть, не завадить жменька маслин. Також i грейпфрут можна додати. Точно!
Каїн задоволено потер руки (вiдзначивши про себе, якi шершавi та

читати