Завантажити

мозолястi в нього долонi; а мозолi цi з’явилися, мiж iншим, вiд чесної працi при обробцi землi, не те що в декого!), хвацьки розвернувся на п’ятах i твердою впевненою ходою попрямував до саду за додатковими плодами.
Весь час Каїн втiшався думками про майбутнiй трiумф. Уявляв, як здивуються батьки, коли правда вiдкриється їм в усiй наочнiй простотi. У найменших подробицях, вiд слова до слова продумував моралiстичнi промови, котрими збирався «почастувати» ослячого упертюха…
До речi, що за блискуче порiвняння! Днями Авель заявив, що збирається упiймати вiслюка та спробує приручити його. Пастух вважає, що осел дуже пригодиться для перевезення рiзноманiтних вантажiв; вiн має виконувати важку монотонну роботу з притаманною йому наполегливiстю. Такий помiчник стане Каїновi у нагодi пiд час збирання врожаю.
Як завжди останнiм часом, вiн обгрунтовував нову свою примху «щирим» бажанням допомогти брату, котрий, мiж iншим, не бажав мати до скотарства нiякого стосунку. Й навiть повернув подарованих волiв, не зважаючи на очевидну кориснiсть цих тварин пiд час оранки.
А що робити?! Потурати витiвкам братика, приймаючи новi подарунки i тим пiдбурювати його на новi спроби? На благо усiх, хто живе й житиме на землi, Каїн готовий вiдмовитися вiд будь-яких зручностей, тiльки б з його рiдними усе було гаразд!
Усе це вiн кинув молодшому братовi в лице. З-за чого, власне, i почалася метушня з офiруванням. Гаразд, вже недовго чекати; опiвднi усе вирiшиться.
Каїн зiбрав i поклав у пазуху маслини, увiпхнув туди ж найспiлiший та найбiльший грейпфрут. Трохи помiркувавши, зiрвав ще парочку апельсинiв, а також зламав гiлочку фiнiкiв. От яка славна офiра! Тепер би тiльки нiчого не загубити дорогою.
Хлiбороб вертався з саду повiльно, притримуючи края одягу, що вiдстовбурчилися. Як раптом його мов блискавкою вдарило. Каїн зупинився рiзко, сiпнувшися при цьому усiм тiлом так, що дiйсно мало не розсипав ретельно зiбране пожертвування…
Чом все ж так дивно поводиться Господь?!
Чому мовчить?
Хоч би словом якимось пiдтримав Каїна, хоч би знаком…
I знов зазвучав усерединi незвичайний закрадливий голос:
«Нащо намагаєшся ти розмiрковувати над тим, що нiколи не буде тобi доспупне? До чого доброго це може призвести? Хiба не бачиш, що Своєю бездiяльнiстю Бог повнiстю розв’язує тобi руки i дає цiлковиту владу дiяти на власний розсуд? От i роби, як вважаєш за потрiбне…»
Каїн злякався! Невiдомо чому, проте дуже злякався цього загадкового голосу. Вiн i ранiш перiодично чув його, але не лякався нiколи i не лякався так, як зараз…
— Мiж iншим, молодий чоловiче, вiрно робите, що не довiряєте цьому… Загалом, тому, хто говорить. Тiльки лякатися… Повiрте, от це вже зовсiм нi до чого. Лякатися якраз не слiд. Не довiряти — будь ласка, та тiльки не боятися. Неможна так поводитися, оце точно.
Хлiбороб усе ж впустив гiлочку фiнiкiв. Просто перед ним немов з-пiд землi вирiс невисокий охайний старик у бiлому вбраннi, що сяяло чистотою. Незрозумiло чому, але вiн здавався неземною iстотою. Таке враження складалося чи то по причинi його несподiваної появи, чи то вiд вигляду його одягу, що сяяв у сонячному промiннi, мов гiгантський соляний стовп, тiльки не скам’янiлий, а мiнливо-рухливий. До речi, Каїновi здалося, що над головою старого теж розлилося якесь незвичайне сяйво… Хоча можливо цей ефект виникав з-за незвичного виблискування одягу.
— Ти хто такий? — запитав Каїн, озираючи незнайомця недовiрливо й пiдозрiло. Старий зiтхнув, без видимих зусиль зiгнувся, пiдiбрав гiлочку фiнiкiв, що впала, обтрусив її та подав Каїну, мовивши:
— Черговий Янгол я. Чули про таких?
Справдi, про янголiв батьки розповiдали. I особливо вразила Каїна iсторiя про занепалого янгола, котрий i був зваблювачем.
— Нi-нi, що ви! — старий виставив уперед пухлi ручки i замахав ними, протестуючи. — Я Черговий, а не занепалий, ми не маємо права приховувати подiбнi речi чи брехати, не хвилюйтеся.
Каїн узяв фiнiки, щоправда, позираючи на старого з тiєю ж недовiрою. Той лише губу закусив, знов зiтхнув i тихо мовив:
— До речi, якщо це вас так цiкавить, занепалий — це якраз той, чий голос ви чули. Вiн нiколи не скаже це прямо. Вiн просто спробує уникнути вiдповiдi. Тому попереджаю, як менi звелiв Всевишнiй: не слухайтеся цього голосу i не зв’язуйтеся з його джерелом. Вам же гiрше буде, молодий чоловiче. I у цьому випадку менi буде надзвичайно шкода вас. Адже крiм усього ви особисто менi глибоко симпатичнi. Отак.
I Черговий Янгол подивився на Каїна довгим проникливим поглядом з-пiд насуплених густих брiв та додав тихо:
— Он матiнка ваша вже зв’язувалася собi на лихо… i на лихо чоловiковi! Та й вам на лихо, молодий чоловiче. Вам i вашому брату. А так народилися б у Едемi. Ото було б добре!
Нагадування про Авеля подiяло на хлiбороба протверезно. Аби фiнiки знов не впали, вiн пхнув гiлочку у пазуху до iнших плодiв i навмисне уп’явшися у лiнiю небокраю, пройшов повз старого, неуважливо кинувши через плече:
— То якщо Бог такий добрий, а лихий

читати