Завантажити

кiнця, немов би точно виконуєте вказiвку Господа i харчуєтеся вiд землi, їсте тiльки хлiб без найменших добавок, дозволених чи недозволених, не будемо уточнювати — так от, не зважаючи на це, в усiх ваших дiях є єдина суттєва помилка! Щиро попереджаю вас. Схаменiться, поки не пiзно. Iнакше станеться лихо. I для вас, i для iнших.
Каїн знов озирнувся i тiльки зiбрався в черговий раз щось заперечити, як побачив, що Черговий Янгол безслiдно зник.
«Полетiв. Не витримав», — подумав хлiбороб. I повеселiшав! Несподiване зникнення Чергового Янгола надало йому впевненостi у власнiй правотi. Якщо навiть вищий посланець тiкає несподiвано, йому нема, що заперечувати. Але тодi Каїн правий! Вiд початку й до кiнця!
А чом би, власне, й нi? Може, Господь перевiряє його… зваблює…
Каїн здригнувся. Нi, тiльки не зваблює! Це знов думки зсередини, чи що? Загадковий прихований голос…
«Так, це я. А хiба у моїх словах немає правди?»
— Бог не може зваблювати. Зваблюєш ти, — уголос мовив хлiбороб, про всяк випадок озираючись на усi боки, хоча заздалегiдь знав, що не побачить нiкого.
«А втiм, яка рiзниця, зваблюю я чи нi», — вiв далi голос. — «Адже навiть Божий посланець не порадив тобi нiчого путящого. Як бачиш, Господь кинув тебе на призволяще. Вiн завжди поводиться так: зробить — i в кущi, а ви робiть, що хочете. Я ж поводжуся зовсiм по-iншому. Я тебе не залишаю. Завжди з тобою, ось як зараз, постiйно стежу…»
— Бог теж стежить, — заперечив Каїн, прискорюючи ходу. — Навiть Чергового Янгола вiдрядив…
«Ну i яка з того користь!» — мовив голос насмiшкувато. — «Мовчати i я можу… Тобто, не можу мовчати! Бачиш, у цьому ми дуже схожi».
— Не знаю, чим я схожий на тебе. Ти бунтiвник, я поважаю закон.
«Ми обидва не можемо мовчати», — нагадав голос.
— Та ну тебе, — Каїн заспiшив до наметiв, що були вже попереду. — Якщо я i з тобою запатякаюся, тодi точно спiзнюся на принесення жертви. А менi б цього не хотiлося, аби Авель вирiшив, що я злякався.
«Поспiшаєш? Що ж, давай, поспiшай. Дуже навiть вiрно».
Внутрiшнiй голос тепер теж замовк, тому решту шляху рiльник подолав без найменшої затримки.
I хоча Черговий Янгол був вже тут, проте Каїн таки встиг випередити Авеля! Тому в нього лишилося достатньо часу не тiльки для прикрашення вiвтаря новими плодами, але й для милування витвором власних рук. Дiйсно, варта вищої уваги офiра! А скiльки працi витрачено на кожний колосок, на кожний фрукт! Труда чесного…
Час вiд часу кидаючи пiдозрiлi погляди убiк Божого посланця, що мовчки завмер неподалiк, Каїн мабуть всоте уявляв сцену осоромлення та блискучого викриття брата, коли той нарештi мав ласку з’явитися.
— Отакої, — процiдив крiзь зуби хлiбороб та поквапився вiдвернутися, бо пастух гнав попереду вгодоване телятко, козеня та прегарне бiленьке ягня. Хум бiгав довкола, не забуваючи гавкати на тварин.
«Iще й собаку свого прихопив», — роздратовано подумав Каїн. — «Цiкаво, вiн що, збирається годувати пса м’ясом з вiвтаря?!»
— Це я, братику, агов! — досить доброзичливо гукнув Авель, хоча й без того було зрозумiло, що це саме вiн i нiхто iнший. Хлiбороб лише набундючився i нiчого не вiдповiв, подумав лише: «Давай-но, роби хутчiш свою справу, а там побачимо, хто правий, а хто винуватий».
— Вже невдовзi полудень, — нагадав Черговий Янгол.
— Бачу. Але не мiг же я вибрати перших-лiпших тварин! — пояснив пастух.
— Я теж не першi-лiпшi плоди вибирав, але випередив тебе, — буркнув Каїн. Брат хотiв щось заперечити, сварка назрiвала… Проте Черговий Янгол втрутився ще раз i нагадав про час.
Тодi Авель схопив Хума за мiцний шкiряний ошийник, вiдтягнув подалi вбiк i мiцно прив’язав до стволу старого кипариса. Потiм повернувся до iнших тварин, вправно зв’язав їм ноги, щоб не розбiглися, витягнув з-за вiвтаря здоровезного дрючка…
Каїн вiдвернувся, замружився i затиснув вуха долонями. Проте стишити предсмертне ревiння i бекання тварин все ж був не в змозi. Якби це було можливим, вiн утiк би далеко-далеко звiдси… але на превеликий жаль, вiн повинен був зтерпiти. «Клятий вбивця. Мiй брат — вбивця!» — майнуло в головi. I слiдом за тим: «Нiчого, невдовзi усе скiнчиться».
Дiйсно, через деякий час рiльник зрозумiв, що не чує бiльш нiчого жахливого. Вiн вiдняв руки вiд вух. Так, було тихо. Тiльки бджоли бринiли у травi, пташки спiвали у височинi та бiля свого вiвтаря мовчки порався Авель.
Та ось загавкав собака.
— Тихше, Хуме, заспокойся. Це не тобi, це Йому, — як не дивно, Авель вимовив цi слова з несподiваним благоговiнням. Невже ж брат вважає, що любить Бога… i водночас може здiйснювати таку мерзоту?! I невже вiдверто впевнений, що у вiдповiдь Бог теж любить його…
Зрозумiти причину такого збочення хлiбороб не мiг. Усе ще не маючи сил подивитися на брата, вiн позирнув на Божого посланця… i ледь втримався, аби не ахнути: Черговий Янгол дивився на Авеля, що з головою занурився у брудну роботу — i посмiхався!!! Посмiшка була дуже легкою, ледь помiтною з-пiд срiблястої бороди та вусiв — але ж була!

читати