Електронна бібліотека/Щоденники

Вино осінньої печаліВіктор Вербич
Зміниться все. І навіть незмінність тепла...Сергій Жадан
Таке, ніби – вчора...Микола Гриценко
Таке, немов всечассю свідок...Павло Вольвач
…хай скаже тепер, або замовкнеСергій Жадан
Під соснамиВіктор Палинський
О.Ч.Мар´яна Савка
Вчора почався вересень і вона...Сергій Жадан
боже я все ще дитина...Мар´яна Савка
ВіршіСергій Таран
Ночей серпневих шоколад гарячий...Ігор Павлюк
На цвинтарі (з книги "Ніж"Тіль Ліндеманн
І не розповіли головного...Сергій Жадан
зафарбуємо годинник будем жити так як хочем...Тарас Федюк
Золотий саксофонВіктор Палинський
місяць зливає віск...Галина Крук
Шмарката баба (новела)Іван Андрусяк
Літо скрапує з ягід липня...Василь Кузан
Моцарт, господар, іншіБогдан Смоляк
Усміхнися – нас знимкує далека літня гроза...Галина Крук
Хочеш дочекаємося закінчення літа...Оксана Розумна
Радість — це те, що дається з боєм...Сергій Жадан
Вагітна жінка, схожа на книгу з продовженням...Сергій Жадан
Це вона… (новела)Віктор Палинський
Перекажеш іншим своїми словами...Сергій Жадан
не кажи що Бога немає що його ніколи не існувало...Богдана Матіяш
Візії та рефлексії (новелета)Віктор Палинський
БрехтСергій Жадан
Ефект колібрі (новела)Віктор Палинський
СакартвелоВіктор Вербич
Таємниці незрячих миттєвостейВіктор Палинський
Кримський цугцвангЄвген Баль
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Завантажити
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 »

ПІСЛЯ ПРИСТРАСТЕЙ І СТРАСТЕЙ



Автобіографічний нарис*




Лиш одна зоря, бліда й висока,
Маревні вказує небеса...

Євген Плужник


Не кожен поет годен назвати свій твір, який правив би за наріжний камінь усієї його творчости. До того ж, у даному разі мова про річ написану замолоду. Наразі йдеться про таку річ, як, наприклад, «Малюнки для Крузо» Сен-Жон Перса, що є своєрідним заспівом або, достеменніше, пробним наративом до всієї уже поспіль космічно-шаманської пригоди тривалістю майже сімдесят років ХХ сторіччя. Одісея Сен-Жон Перса розпочиналася як ризикована, адже він вирушав у незвичайне плавання, у подорож з усіма непередбачуваними стихіями; та подорож повсякчас загрожувала йому такою жаданою катастрофою, тією, що після неї він мав опинитися на відлюдному острові, аби той, знаний Абсолютом, але не людьми, притулок належав лише йому й нікому іншому аж до настання катастрофи самого острова. Власне, в «Малюнках для Крузо», у цій хроніці 17-річного хлопця, маємо своєрідну формулу особистости поета, яку Сен-Жон Перс вивів суто для себе, в такий спосіб визначивши своє місце в поезії. Згідно з цією засадничою формулою, доля віршника може не збігатися з долею людини, на якій паразитує личина поета, а відтак автором цих «малюнків» і всіх подальших «хронік стихійних сил» є лише французький поет Сен-Жон Перс, але аж ніяк не французький дипломат Алексі Леже. І саме на цьому, відхрещуючись від поем Сен-Жон Перса, наполягав сам пан Леже. Може, він десь і лукавив (а таки лукавив і, либонь, потай милувався поемами свого двійника), проте сам факт відмежовування обличчя від маски досить показовий. Як би там воно було, але скористаюся концепцією галла Сен-Жон Перса для виведення своєї формули Покликаного. Щоправда, я цю процедуру в різних варіантах виконував уже не раз, одначе повторити її саме тут, дещо уточнивши акценти, як преамбулу до свого фраґментарного, власне ескізного, автобіографічного нарису, буде, гадаю, доречно. Завжди вважав, вважаю й досі, що поезія – це як смерть, як ще одна, окрім смерти, відлюдна місцина, де людина з певними рисами характеру, з особливою (нехай, якщо комусь так хочеться, пощербною) психікою, себто поет, має можливість убезпечити себе від, сказати б, небезпечної досяжности, власне сховатися від господаря, відмежуватися від самої системи живлення. Позаяк людина, в даному разі Станіслав Вишенський, що на ньому паразитує однойменний поет (звісно, під псевдо схованка, принаймні формально, була б, затишніша), є, сказати б, фундаментально диким минулим. Парадоксально, але це справді так: поет повсякчас бореться зі своєю
____
*Збережено особливості мовно-стилістичної манери автора.
первісною людською природою, повсякчас відштовхуючись від неї, ховаючись у Покликання. І не варто перейматися проблемою – чи надійна та схованка і чи то насправді вона. Відтак вірші – то і є відлюдний острів, де мешкає Крузо, втікач із материкового світу, непридатного для існування такого штибу робінзонів. На тому відлюдному острові, вільному від людського, перевтомленого й ошуканого вірою духу, де не може йтися навіть про таку розкіш, як тубільний П’ятниця, віршник може спілкуватися лише з собою, обожнювати (чи ненавидіти) лише себе, скажімо, дивлячись у дзеркальне плесо світоглядного струмка. Якщо доля поета на його піддослідному острові складеться так, як воно заповідалося, то він, після тривалих, ба навіть нестерпних мук творчости, зможе з нього не повернутися, як не повернувся від свого відображення мітологічний Наркіс, одержимий своєю, звісно, навіяною ним самим, досконалістю ( чи знову таки лихий на свою пощербність). Якщо ж він рано чи пізно все-таки повертається у материковий світ, з якого зміг колись втекти, то це означає, що втеча була несправжньою, що то була лише більш-менш вдала її імітація. Себто чоловік спробував прожити не своє життя, а життя Покликаного. А цього простому смертному, і це твердження не потребує якихось особливих доказів, не судилося.
Вдаватися до життєписів, а тим паче порівняльних, як те робилося за старожитніх епох, та ще й за умови, що один з тих двох чи кількох життєписів твій, захід марний. З ким би ти себе не зіставляв, тобі не уникнути претензійної, а то й докучливої суб’єктивности, навіть якщо будеш на боці свого супротивника чи однодумця, бо такий мазохізм викликає в читача лише відразу. Адже якщо ти упосліджуєш себе, а відтак виникає геть інша ситуація, аніж та, коли це, фантазуючи, як їм заманеться, роблять белетристи з героями своїх творів, де горує авторська сваволя, то це або блазенство, або привселюдне роздягання: згодьмося, і те, і те сторонній людині не до вподоби, ба навіть гидко. Отже, життєпису та ще й порівняльного не буде. Спробую в цьому побіжному нарисі, без певної послідовности проминулих подій, неупереджено,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 »

Партнери