До прози я іще не дорослá, Хоч так кортить нашкрябати з рядочок, Але для віршів, стоголосих дочок, Я не шкодую розмаху весла.   Рости, рости, поезіє, в сувій. В політ, за мною, стоголосі рими. Плекають Вас небесні херувими, Аби дзвеніли, як бджолиний рій.   Живіть,...

Бажав би я, мій рідний краю, Щоб ти на волю здобувавсь, Давно сподіваного раю Від себе власне сподівавсь. Щоб велич простого народа Запанувала на Русі, Щоб чарівна селянська врода Росла в коханні та красі. Щоб Русь порізнена устала З-під віковічного ярма І квітом повним розцвітала У згоді з...

Де ви, правди всенародної Та братерства сіячі? Де ви, мислі благородної Тверді духом діячі? Вийдіть купою, порайтеся, Гляньте: трупи та хрести; Всюди — бранці... не цурайтеся Їх великої мети. Розсівайте жменя жменею Чисто звіяне зерно: Вороги над Руссю-ненею Ізнущаються давної

До тебе вкотре я не помандрую… Велике небо топить дирижаблі. Велике місто ставить коми-краплі, Коли перегорає “алілуя”. До тебе вкотре я… Остання змова… Чим не герої ми своїх історій? Чим не стрижі, не гості випадкові, В оазах квіти між пустель зимових? До...

Українці, браття милі, Відгукніться, де ви є; Чи живі ще, чи в могилі Давня слава зогниє? Чи покраща доля наша, Мине сором, що вкрива; Чи до краю спита чаша,— Рабства чаша вікова? Гей, докупи, певні діти! Всіх веде мета одна: Шлях любові та освіти Нас навіки поєдна!

Чорний птах летить над нами, Крила, кігті простягнув, Зойк його несесь світами, Кров червонить острий клюв, Звізди плямляться кервою, Крила б´ються — грім гуде! Леденіє світ грозою — На скитальців страх паде… Крапля, повінь, море крові! Мре до щаду людський рід!.. Птах...

Зараз зима. А ти – на тлі літа. Де пахне сонцем земля зігріта, й озеро сонно плюска об берег, і мама твоя ось-ось, за кадром, простягає до тебе руки... Де болю нема ще, як і зовсім немає свідомости втрати, і нічого-нічого не дано iще знати безтурботним отим рукам... Де голівка білява...

*** З твоїх очей капають тіні, а не сльози, Ти плачеш тінями від утоми. З твоїх очей тече присмерк, І не існує такої хустини, Яка б могла витерти невидимку, Що залишає безсонну зіницю.   Чому ти так вечорово плачеш? Чому кажеш, що маєш невірну вдачу? І відчуваєш безглузду...

голос   мати голос – це як мати власний автомобіль так щодня прокидаючись ти кажеш дзеркалу привіт ти вітаєшся із сусідами виходячи у під´їзд у крамниці ти кажеш що тобі потрібні яйця молоко вермішель шніцель і апельсиновий сік в алкогольному відділі: червоне...