Б´ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив... Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! Нема Січі; очерети У Дніпра питають: «Де то наші діти ділись, Де вони гуляють?» Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче; Сонце гріє, вітер віє На степу козачім. На тім степу...

Черв’як зневір’я гризе і душить. Минули дні коли я вірив. Може цей демон мене задушить, Може мене розважать Сускегана чи Гвадалквівір. Ішов назустріч молодому життю. Прощайте, прощайте щирості дні. Коли захочу — востаннє заблищу І звук моїх поез ущухне в далині. Смуток. Не...

Є на київській околиці восьмирічка в Крюківщйні. Знаєш, чим відома школа ця всій великій Батьківщині? Слідопитами завзятими (йдуть на пошук знов і знов). Їхні будні робить святами до поезії любов. А музей! Хлоп´я з указкою вірш читає... Ряд портретів... Гомонить живою казкою біля школи...

Дивлюсь, Кабице незрівнянний, На молодечий твій портрет, — І зачарований, і п’яний Тобі присвячую сонет. Кому артиста серце знане? Йому зрідні лише поет: Вони і житейськім океані Під шум чарок і кастаньєт Пливуть в країну снів та вроди, У тихий світ, на ясні води, Під срібло...

Праця єдина з недолі нас вирве: Hумо до працi, брати! Годі лякатись! За діло святеє Сміло ми будему йти! Праця єдина нам шлях уторує, Довгий той шлях і важкий, Що аж до щастя і долі прямує: Нумо до праці мерщій! Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись,— Дякою нас тоді...

Де тільки я не бродив оці тисячу літ! Скільки забулось? Забудеться скільки? Не знаю. Кров закипала на кризі по краплі, як глід. Тяжко спадала на поле вороняча зграя. Хтось мене вів через холод заплющених сіл. Згарища станцій... Безокі віконні провали... Лики і лиця... Поземка ядуча, мов...

До прози я іще не дорослá, Хоч так кортить нашкрябати з рядочок, Але для віршів, стоголосих дочок, Я не шкодую розмаху весла.   Рости, рости, поезіє, в сувій. В політ, за мною, стоголосі рими. Плекають Вас небесні херувими, Аби дзвеніли, як бджолиний рій.   Живіть,...

Бажав би я, мій рідний краю, Щоб ти на волю здобувавсь, Давно сподіваного раю Від себе власне сподівавсь. Щоб велич простого народа Запанувала на Русі, Щоб чарівна селянська врода Росла в коханні та красі. Щоб Русь порізнена устала З-під віковічного ярма І квітом повним розцвітала У згоді з...

Де ви, правди всенародної Та братерства сіячі? Де ви, мислі благородної Тверді духом діячі? Вийдіть купою, порайтеся, Гляньте: трупи та хрести; Всюди — бранці... не цурайтеся Їх великої мети. Розсівайте жменя жменею Чисто звіяне зерно: Вороги над Руссю-ненею Ізнущаються давної

До тебе вкотре я не помандрую… Велике небо топить дирижаблі. Велике місто ставить коми-краплі, Коли перегорає “алілуя”. До тебе вкотре я… Остання змова… Чим не герої ми своїх історій? Чим не стрижі, не гості випадкові, В оазах квіти між пустель зимових? До...