I. Спеціально для русотяпів Кілька популярних лекцій з українознавства спеціально для тих людей, що досі ще цією справою не цікавилися, не цікавляться i не цікавитимуться... Що таке Україна? Україною зветься "искони русская земля. - Малая Русь, где все обильем дышет"... Розляглася вона на...

Вони зустрілися за тих обставин, за яких, як правило, не зустрічаються люди. Бо те, що вони робили чи хотіли зробити тут, інші зазвичай роблять таємно, без свідків, і таємницю цього дійства забирають із собою в могилу. Але те, що розказав тоді молодій, але вже втомленій життям, жінці той її...

Дзвенить у зорях небо чисте, Палає синім льодом шлях. Неначе дерево безлисте, Стоїть моя душа в полях. Як надійшла щаслива доля, Збудила весняну снагу, Моя душа, немов тополя, Зазеленіла на снігу. Як надійшла любов справдешня, Хлюпнула пригорщу тепла, Моя душа, немов черешня, Понад снігами...

Я існую в дзеркалах снів, живлячись від відображення, Спілкуюся мовою простору, що на землі достигнула, Хлібом поранених днів, - хай ті, хто життям не настрашені, Вважають патріотизм своїм повсякденним стимулом.   Не кривлячи в люди лице сифілітичним побутом, Воліючи так, як є,...

На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежками: одна бором, друга — річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прірвою. Тому кожного разу, коли Олесь виходить з дому, мати наказує йому: — Гляди ж, сину, річкою не йди. Там ще лід...

Дивись, дивись: безмежні перелоги І хмар насуплених погроза в далині. Приносить вітер виклики тривоги — Шалений вітер і криваві дні. Не перший рік, як позникали боги, Остались люди та мерці одні Жують і плачуть: дайте бо підмоги, Заснуть спокійно дайте у труні. Я чую жаль. Мене турбує...

Друже милий, ти помітив до краси людську любов? Скільки є на світі квітів — стільки є на світі мов. Холоди чи хмари грізні — розцвіли в погожі дні квіти різні, ранні й пізні, восени і навесні — і червоні, як троянди, і рожеві, як піон, і зелені, як лаванди, і фіалкові, як сон....

Над ранком. Зорі з вовни мряки, мов злоті гудзики з плаща, відпоре день і сім’ям маку розсипле солов’ям в кущах. В сувоях тиші сплять долини, де мох задуми й мох імли, аж скотиться стозерна диня на лопуховий ранку лист. Як диню сонця зсуне вітер на решето ясних долин, розплющують...