де каноє сумне і туманна безмежна ріка ми не знаєм чи здатні кричати співати мовчати наші губи тремтять ніби їх обпікають літа а думки гуркотять як затяті безглузді дебати скільки спізнано правд і відплакано лихоліть ця ріка всіх несе в ще чорніші глибини печалі і каноє сумне не...

де ти була мені сестра коли сестра була далеко коли текло зміїне млеко коли стріляли від бедра де ти була мені мала коли лише й не вистачало стріли у грудях щоб стирчала а так – усе було була де ти одна мені жона коли ніхто мені не треба був але так хотілось ще...

де ти була очей горить твоїх потала вони освітять не мені де зір згорає уві сні куди спливала кавою лилась у видиво яке нам зась

До тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою. Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, Жито хилить, п´янить... Жито шепче мені, Як привільно навкруг, І тремтить вдалині Й потопа виднокруг... Гей, простори які. Любо-мило землі: Де не глянь —...

Де я не йду, що не почну, все тінь твоя зо мною,. і кождий сміх, момент утіх тьмить хмарою сумною. "Чого, — питаю я не раз, — життя моє лоточиш? Ти не моя, а я не твій, чого від мене хочеш? Чи завинив тобі я що? Чи тужиш так за мною, що тінь твоя вкрива мене все хмарою...

де я тебе розлив на повечірні села розсипав наче сіль з ослаблої руки уже не буде слів ні тужних ні веселих лише обжатих піль порожні сторінки де голос мій лункий гукав тебе закляту де стерпла далина нахилена до вуст тобі залишу рій самотнього багаття і нашого...

(Монолог) Вогню, вогню! — Надлюдської любови! Хай кров кипить у грудях молодих! Беру тебе, о, світе мій терновий, В обійми соняшні! Як теплий птах І птах вогненний, облітаю серцем По всіх світах, — над людом простягаю Безмежні крила. — Хай приходять всі Під їх покрови....

Холодний штор, холодна злоба, обвалами — холодний гул і моря лютого оздоба, — летить дев´ятий карбункул, — що вдарить в камінь, — розгориться, мов п´яний геній трьох секунд, над скелями розпалить бунт і враз ущухне, розлетиться, в ніщо, в ніщо. Отак і ти...