Хата стоїть у селі при долині, Сонце біжить за веселу доріжку, Бачу ті очі синії-сині, Рідну, далеку, привітну усмішку. Знав ти і доброго, і ворожого, Все за людей турбувався, нівроку, Батьківська хата — від літа божого, Так би сказать, з дев´яностого року, Може посвідчить за ночі...

Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я...

Схрестилися над нами два ножі Спустилася імла повільна Владає сила невідома і свавільна І місяць вже тому як ми чужі. Самотний знову я. Сумний навіки. Без шляху. Без мети. Розавить десь авто. Я ніби гімназист благаю серцю ліки І плачу, як раніш, що не зустрівсь ніхто.

У вечір, в обрії, у спів підем, обнявшись, перед себе. Мов черепицю із дахів, зриває вітер зорі з неба. І, відділившись від юрби, загорнемося в хутро ночі. Хай два серця — два голуби співзвучно й тужно затріпочуть. 3 квітня 1935

Два Тютюнники стоять переді мною. Доле, ти дала такий талант братам, Що вражав нас правдою земною, Зливи ніс посушливим літам. Вже колосся бронзою дзвеніло, Спілі зернята співали на коші... Чом же яре сонце потемніло? Чом сльота осіння на душі? І холодні похоронні сурми Слізьми захлинаються,...

12. зірватись як яблуко з рідної мами, кричати на світ басом, вчитися мислити кольорами, замість дорослого раціо.   11. пластик у руки на заміну рідні, пелюшки купити для тата, скупати лялю у якійсь рідині та вона солодко спатиме.   10. бантики, фантики, трохи з’їси за...