Гроза раптова. Трепетні дерева Обіймуться і відсахнуться геть. І сонце дивиться із пилового мрева Зіницями, запалими, як смерть. Ріка, розчахнута в тісному узбережжі, Готова кинутись на лози, комиші. Найтяжче – передгроззя для душі В сліпому, незбагненному бентежжі. Ударить грім із тисячі...

Гроза шматує блискавками ніч, Товче її, немов соломотряс. Кошлату бурку не скидає з пліч Вже третій тиждень громовий Кавказ. Пишноти сонця, срібний бенкет зір – Залиті зливами, розвіяні вітрами. Та літо красне вже не за горами, Світанком завтра спуститься із гір, – Так думає з нас...

1.  Постібаюсь над собою –  Я такий, як і усі.  Як пливти, то за водою,  А цвісти, то по весні.  Посміюся. По приколу!  Видимість роботи… Що ж  Як ішло життя по колу,  Так і йде. На фоні рож  Маю вигляд гордий,...

заходиш сам у під’ їзд – ніби піратський кораблик у таємний грот тільки що скарбів не везеш і чекає тебе не вогнище персикове а нерухома мертва гілка темних вікон.

1. впивається око в вуста випинаються м’язи у кров виринає бльондинка чужа цнотлива й сліпа все стається небавом й любов нарисує смачне є я злий чобіт тупий око вуста сиротя мій син закопилив губу вирізає мікробів акуратно тримає ручками ножиці бався синку поки...

Ще в дитинстві я ходив у трави, В гомінливі, трепетні ліси, Де дуби мовчали величаво У краплинах ранньої роси. Бігла стежка вдалеч і губилась, А мені у безтурботні дні Назавжди, навіки полюбились Ніжні і замріяні пісні. В них дзвеніло щастя непочате, Радість невимовна і жива, Коли їх виводили...

Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Козак нудить, сердешний, Що робить, не знає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Козак стогне, бідолаха, Сам собі гадає: «Ревеш, вітре, да не плачеш, Бо...