День ідейного краму Новин, крові і хмар Дай телеграму, Газетяре! Захвати, пориви й вигуки. Декларації, наради. Смішні комічні крики І настрій радий. Преклоніть, схиліть хоругви У час найтихших свят, Ах, не підводьте голови — Ще гармати не сплять!

Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй так весело. Гей, дзвін гуде — Iздалеку. Думки пряде — Над нивами. Над нивами-приливами, Купаючи мене, мов ластівку. Я йду, іду — Зворушений. Когось все жду — Співаючи....

"Посіяли гайдамаки В Україні жито, Та не вони його жали..." (Т. Шевченко, "Гайдамаки")   Ти не сіяч - ти лиш зерна кидаєш Радше не зерна - а зуби дракона Жатимуть - інші. Ти ж - маєш, що маєш - Біль, що з тобою лишиться до скону   Справу зробив - то іди собі,...

У Цезаря, в одній з останніх книг Про Галлію, холодній і прозорій, Є незабутнє місце. Він обліг Аварикум. В одвічному роздорі Розтерзані галлійці на цей раз Були невгнуті, і високі стіни, Від варварів обсаджені гаразд, Поборювать підкочено машини. Бій був тугий, як, може, не один, Всю ніч...

…Розпочну з того, що самохіть згадалося. Тим паче, що метнутися туди – завиграшки, бо у свій час зробив певні нотатки, що їх сьогодні і маю при собі. Дочекалися. Отож, цю галявину, насправді можна назвати галявою, бо аби її пересікти по прямій у найширших місцях, слід здолати...

«Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі Із нашої України! Чи там раду радять, як на турка стати, — Не чуємо на чужині. Ой повій, повій, вітре, через море Та з Великого Лугу, Суши наші сльози, заглуши кайдани, Розвій нашу тугу. Ой заграй, заграй, синесеньке море, Та під тими байдаками, Що...

Він покотився з опалевих гір, Важка лавина тіл людських і зброї, Етрурії і Ляція простір Роздерти бойових слонів сурмою. І Требія. І Канни. І ганьба Двох консулів перед лицем полону. І кожний раз з Великого Горба Нервовий марш нового легіону. І скрута знову. Завтра чи тепер Кінець, що...