Я дививсь учора ввечері на бухту З якої зійшов льод. Пожар на заході давно вже стухнув І прийшов вечірній пароход. Давно не бачив відблисків ліхтарних Що стовбурять так густо на воді. Лягають тіні в бухті плинів хмарних І миготять на тінях блиски золоті. Вслухавсь у пісню серед хмурої тиші...

За вікнами день холоне, У вікнах — перші вогні ... Замкни у моїх долонях Ненависть свою і гнів. Зложи на мої коліна Каміння жорстоких днів, І срібло свого полину Мені поклади до ніг. Щоб легке, розкуте серце Співало, як вільний птах, Щоб ти, найміцніший, сперся, Спочив на моїх устах. А я...

тепер я часто думаю про розчарування про те що світ виявився зовсім не таким яким я його собі уявляв про те що на кожну відкриту планету падає попіл зниклих цивілізацій про те що кохання це пауза між короткими зустрічами про те що кожна війна закінчується прогулянкою до цвинтаря про те...

Вже запахла антонівка спіла, А на серці – серпнева жарінь. Воля прагне великого діла Перед тим, як сказати: Амінь. В час, коли затуманиться просинь На моєму чималім віку, Принеси мені, матінко-осінь, Плід антонівки на рушнику.

Вже не прийма земля настирливих дощинок; Все більше в калюжах шматків небес; І серед листу жовтого воскрес Буянням трав пригноблений барвінок. У хмарах трублять сурми журавлині. Гаї скидають шати золоті, І пишно грає барвою на самоті Зелена хвоя юної ялини. Тендітні руки вогняного Змія Все...

Вже не стачить старих підошов, але й путь недалечка. Ось, неборе, і ти підійшов до свого Берестечка. У городі - одні пирії, понад городом - хмари. Повтікали із бою свої, а казали - татари... При паркані - лише жалива, при душі - порожнеча... Може, ці сиворунні слова - тільки шкура овеча? Може,...

Вже ночі не пророчі.  Нікого вже нема!  Одна - на кожнім кроці -  тюрьма, тюрьма, тюрьма.  А люди - мов чужії.  Дніпра не пізнаю...  Умру від ностальгії -  у рідному краю!  1973

Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось… Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось! І не знецінюйте коштовне, не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі! Минають фронди і жіронди, минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, вона...

Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві, Яке ще там у біса горе, Коли серця у нас живі? Високі айстри, небо синє, Твій погляд, милий і ясний... Це все було в якійсь країні, Але не знаю я в якій. Що з того, що осіннім чарам Прийде кінець? Але в цю мить Баштан жовтіє понад яром, Курінь...

Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? — Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить... Ви чули ж бо: так липа шелестить. Ви знаєте, як сплять старі гаї? — Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов´ї... «Я...