Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси. За день обламана, тонка Стирчала гілочка бузкова. Краса – то ноша нелегка, Коли насправжня, Не казкова.

важчали речі у літніх людей дерево знесло духмяне яйце місяця місяць схилився у став і розглядав своє мертве лице день перестав шуміти день іти перестав

ти торкалася моїх ностальгій подихом який ще пахнув торішнім харковом з присмаком родзинки пива крабів цигарок і ледь ледь косячним димом ми зустрілися на пагорбі брокен ми летіли одне одному супроти вітру і хто бачив у небі ніч розумів що зустрілась сама випадковість дерева тоді...

Вам страшно тої огняної хвилі, Коли з мільйонів серць, мов божий грім, Закута правда бухне і застилі Шкарлущі світу розірве на нім? Ви боїтесь, щоби криваві хвилі Не потекли і не підмили дім Блискучої освіти, не змулили Швидкого поступу думок зовсім? Не бійтеся! В кривавих хвиль навалі Не...

(переклад з російської Юрія Ганошенка Олеся Барліга) Еміль Золя прийшов з морозу, розпашілий у Париж; Ввійшов, як входять лиш євреї італійські; В кошлатих рукавах великі руки гріє; Він біг так, так летів – скоріше!.. Скоріше! – Він Кустодієв, Шаляпін – понад дахами...

(переклад з російської Юрія Ганошенка) Дмітрію Кузьміну та Дмітрію Бєлякову   Москва біжить із Вальтера Беньяміна зими Під білими березами трава прим’ята і темрява така жива піднімається диханням своїм з усіх боків Тут на околиці очима карими З Андрій Полухіним кохався...

Тиняючи на чужині Понад Елеком, стрів я діда Вельми старого. Наш земляк І недомучений варнак Старий той був. Та у неділю Якось у полі ми зустрілись Та й забалакались. Старий Згадав свою Волинь святую І волю-долю молодую, Свою бувальщину. І ми В траві за валом посідали, І розмовляли, сповідались...