Як добре, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест, що перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст, що жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя своїм стражданням і незлим обличчям....

Не одно уже століття Дуб стояв, простерши віття,— весь в корі, як у броні, трудні роки, ночі й дні... Знав одне лиш добре діло. Листя дихало й раділо, Дуб добрячим обростав — доки й сам, як витязь, став. Батьком був він Клену й Глоду. Всім давав він прохолоду. Кожен знав: хай грім...

Як же мріється нині про ваші нудні біографії: робочу рутину, капризних домашніх улюбленців, галас дитячих кімнат, сміх чи дрібні образи дружин та чоловіків; при зустрічі неодмінно скаржитись на тягучий час, на втому, бо вік дається взнаки, на те, що пишеться важче; розходитися,...

Був собі в одному лісі ведмідь. Та такий дуж´ий та лютий!.. Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибає. Ліс був великий, і звірини в ньому багато, та проте страх пішов на всіх. Адже так і року не мине, а в цілому лісі душі живої не лишиться, коли бурмило буде так...

У хаті баби Устини не зачинялися двері. Вбігла сусідка, у фартусі, просто від печі. Тільки-но вона вийшла — принесло бригадира Тодося. Навіть дід Антип, який поскаржується па ноги, і той причвалав подивитися на диво. Л вже за дідом Антипом усе село Вигода загомоніло: в баби Устини...

Як лампа розбита, Даремно олій доливати; Як злодій утікне, Даремно стайні замикати. Як висохли води, То пощо там мости будуєш? Як юність минула, То пощо з дівками жартуєш?

Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилась і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до...

Як маю я журитися, Докучати людям, Піду собі світ за очі — Що буде, те й буде. Найду долю — одружуся, Не найду — втоплюся, Та не продамся нікому, В найми не наймуся. Пішов же я світ за очі, Доля заховалась; А воленьку люди добрі І не торгували, А без торгу закинули В далеку...