Я п’янію від ходіння вагонами Хоч не пила алкоголю, А в крові виявили молекули віскі Пасажира з 10 вагону Я шаленію від переходів Між вагонами Стояти між двома точками На швидкості вітру І усміхатись кожному Відображенню у дзеркалі Я люблю відкривати Й закривати двері І...

Я рад би все забути, що трапилось мені, і знову хлопцем бути у рідній стороні. Нехай би жив і бідно, та знав уже свій шлях і вік провів свобідно при плузі на полях. А так я загубився і плакати дарма: від роду вже відбився, і вороття нема. 1900

спокійні душі в чудодійному бальзамі вони розповідали про себе про своє життя і мрії ніщо не могло розважити краще в день коли не можна працювати я відкладав різця і думав над причинами життя причинами мрій думок воля слів в’язниця затишшя перед безсонням і я сам собі...

Я сам собі тісний. Словам моїм так тісно, як сонцю в зворохоблених очах. Як в тріщину на древнім обеліску мурашки заповзають, так в мене входять зорі через очі сірі. Не можу розмістить в собі все до ладу. Не можу розмістить в собі себе самого: уперто-довго своє мізерне «я»...

Я світ увесь сприймаю оком, Бо лінію і цвіт люблю, Бо рала промінні глибоко Урізались в мою ріллю. Люблю слова ще повнодзвонні, Як мед, пахучі та п´янкі, Слова, що в глибині бездонній Пролежали глухі віки. Епітет серед них — як напасть: Уродиться, де й не чекав, І тільки ямби та...

Я сидів на весіллі серед поважних молодиків — у того голос, наче в диякона, той остаточно схрип від горілки й співу, а та в котрий вже раз переконувала присутніх, що не така вже й дурепа, як здається на перший погляд. Я вигукував з усіма “гірко!” і думав про Валентина Мороза,...

Я сказав тобі лиш слово — Вколо ж шум який піднявся: В небі сонце задзвеніло, Гай далекий засміявся. Подививсь я в твої очі. Стиснув руку в любій муці. Білі гуси ген за ставом Розлетілися по луці... Заглянув я в твою душу. До серденька притулився. Бачу — вишні розцвітають. Чую...

Я скурвився давно вже як поет... Мені не вистачає слів і рими, Бо вечорами зимними Та злими Буття не склалося в сонет. Я скурвився давно вже як поет... Хоча, можливо, ним не був ніколи, Проте я був кометою Навколо Параду неживих планет.18.10.2006р.

Я стою на кручі — За рікою дзвони; Жду твоїх вітрил я — Тінь там тоне, тінь там десь. Випливають хмари — Сум росте, мов колос: Хмари хмарять хвилі — Сумно, сам я, світлий сон... Вірю омофорно — За рікою дзвони: Сню волосожарно — Тінь там тоне, тінь там десь....

   я сутенію-смеркаю: ти сутенієш-смеркаєш:      я споночів:  ти споночіла:     ми болимо:  бог молиться:    я розвиднююсь-світаю: ти розвиднюйся-світай:    світ сутніє