Я сидів на весіллі серед поважних молодиків — у того голос, наче в диякона, той остаточно схрип від горілки й співу, а та в котрий вже раз переконувала присутніх, що не така вже й дурепа, як здається на перший погляд. Я вигукував з усіма “гірко!” і думав про Валентина Мороза,...

Я сказав тобі лиш слово — Вколо ж шум який піднявся: В небі сонце задзвеніло, Гай далекий засміявся. Подививсь я в твої очі. Стиснув руку в любій муці. Білі гуси ген за ставом Розлетілися по луці... Заглянув я в твою душу. До серденька притулився. Бачу — вишні розцвітають. Чую...

Я скурвився давно вже як поет... Мені не вистачає слів і рими, Бо вечорами зимними Та злими Буття не склалося в сонет. Я скурвився давно вже як поет... Хоча, можливо, ним не був ніколи, Проте я був кометою Навколо Параду неживих планет.18.10.2006р.

Я стою на кручі — За рікою дзвони; Жду твоїх вітрил я — Тінь там тоне, тінь там десь. Випливають хмари — Сум росте, мов колос: Хмари хмарять хвилі — Сумно, сам я, світлий сон... Вірю омофорно — За рікою дзвони: Сню волосожарно — Тінь там тоне, тінь там десь....

   я сутенію-смеркаю: ти сутенієш-смеркаєш:      я споночів:  ти споночіла:     ми болимо:  бог молиться:    я розвиднююсь-світаю: ти розвиднюйся-світай:    світ сутніє

Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу, В снах узаконив, пізнав з поцілунку, Кликну: — Прийди! — І прийдеш неминуче Крикну: — Рятуй! — І воскресну в рятунку Що в твоїм імені є чарівниче: Трунок, чи хміль, чи веселкова зваба? Зірка твоє освітила обличчя І потемніла —...

Я тихо думаю, а ти проходиш повз Мої думки, почувши, зупиняєшся Підслухавши — на хвильку переймаєшся І втомлюєшся, і проходиш повз

Как странно: я трогаю кожу мира.Едва-едва, легким дыханием, кончиком пальца.Кожура: теплая, проницаемая.Между и между. Я трогаю кожу мира.Сквозь нее проходят странные путники,Тихие птицы. Там, под кожей, - огонь.Вот кто танцует в огне – кто проникнуть туда посмел!Сколько цветов кругом,...

Я умру. Але вмерти не можуть Мої мрії-думки. В них минуле сторожить Білосніжні замки. Не жалій. Не сумуй… Літнім ранком Сонце душу пригорне мою. Обернуся я в краплю прозорим світанком І забудеш про мрію свою. Щастя — казка, щастя — кохання… Не жалій. Не сумуй…...

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Тевтоніє! Мене ти пожирала, як вішала моїх...