Я не надіюсь нічого І нічого не бажаю — Що ж, коли жию і мучусь, Не вмираю! Що ж, коли гляджу на тебе І не можу не глядіти, І люблю тебе! Куди ж те Серце діти? Усміх твій, неначе сонце Листя покрівля зелене, А з´їдає штучну краску — Смійся з мене! Я не надіюсь нічого,...

Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось. Болить. Болить, і плаче, і не спить, Мов негодована дитина. Лихої, тяжкої години, Мабуть, ти ждеш? Добра не жди, Не жди сподіваної волі — Вона заснула: цар Микола Її приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром,...

Я не обираю батьків, батьківщину, буття, Орієнтацію, стать і сумління. Біблійна вівця Не обирає собаку, ні вовка, ані пастушка… Здібностей не обираю, смаків і доби Де народитися – до революції? Після війни? Вроджених якостей не вибираю, спадкових хвороб, Ні вчених, що череп...

Я не причетний до святої таїни,– Чув про святих, але ніде не бачив. Можливо, той, хто ранньої весни Засіяв смужку, кремінь намантачив І зрізав перші плідні колоски, В долонях вивіяв колючі остюки І випік перший хлібець на вогні,– Той знався на священній таїні.

Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи, — Їм я віддав усі чуття мої. Серед ясних, золочених просторів Я бачу люд без житнього шматка... Блакить... пташки... з-під соловйових хорів, Мов ніж, вража скрізь стогін мужика. Нехай кругом розумний...

Я не тебе люблю, о ні, Моя хистка лілеє, Не оченька твої ясні, Не личенько блідеє. Не голос твій, що, мов дзвінок, Мою бентежить душу, І не твій хід, що кождий крок Відчути серцем мушу. Не ті уста, з котрих вже я Не вчую слова ласки, Не вид, в котрім душа твоя Виднієсь вся без маски. Не...

я очі розплющив у тихій темряві і побачив навколо птахів метеликів риб які миготіли світлими вогниками не чув їхнього шурхоту не чув жодних звуків немов був глухонімий від приємної незвичної тиші я аж усміхнувся ніби дізнався про диво я очі в тихій темряві заплющив й...

Я пам´ятаю: у забої рубали вугіль шахтарі, де каганець боровся з тьмою, як промінь ранньої зорі. Там, над землею, неба шати, весняних сповнені окрас. Як важко лежачи рубати блискучий вугіль раз у раз! Але повіяв на дороги свободи вітер весняний, і шахтарям на допомогу прийшли машини у...

Я підтоптався. Ноги-дерев´янці, Не розігнути їх і не зігнуть. А встану вранці, стисну речі в ранці І – з молодими в пошукову путь. Аби не буть обузою в дорозі – Останні.сили вичерпну з душі, Ітиму у строю, а не в обозі, Топтатиму будяччя палаші. Я зупинюсь лиш там, де смерть...

«Я поверну собі своє життя обіцяю» написано маркером на стіні одного популярного закладу Києва там і кава і тістечка і модний одяг намисто музика та балкони з неймовірним виглядом я бачив як туман обіймає хмарочос ніжно та тихо. «Любові не існує» написано...