Я кохаю ті хмари похмурі, Що під час велетенської бурі Як озвуться, то слово їх — грім, А ударять — перуном палким,— І здригнеться земля серед бурі, Як гуркоче розгніваний грім. Я кохаю ту квітку маленьку, Що і вітрик зламає бідненьку: У громами сполохані дні Захищать її...

Я лежу в дзвінкім осіннім золоті Під роями глиць. Дух лісів настояний на солоді Вив´ялих кислиць. Задрімав: наснився поцілунок – Трепетні вуста. Справді сон а чи живий відлунок Літ із-за півста. Заливає повінь спогадання Та й не в перший раз. В пору золотого опадання Зацвітає ряст.

Я мандрувала у гранчастій склянці, Немов би у лісі, немов би у сні. Желе розлилося червоним палацем І стіни здавались тісні. Я ніби тікала від справжньої ложки, Хтось думав, що я цукат. Та я несподівано, ненароком, Потрапила в місто солодких свят. Де цукор розтанув слизькою манною, А...

Я мусив би вам говорити Про сиві обридлі дощі, Що знову минається літо І падає листя з кущів; Що краще лишилось позаду І вже не повернеться знов. Я мусив би вам говорити… А я говорю про любов.   Я мусив би вам говорити Що линуть –минають роки, Що майже дорослі вже...

я не аліса не лоліта не целюлозна не елітна не целюлітна не шукаю поліграфічні кращі фірми порнографічні кращі фільми я піна я не афродіта я зникну через сім секунд піду в пісок піду у ґрунт я не феміна я фініта  

Я не жалуюсь на тебе, доле: Добре ти вела мене, мов мати. Таж де хліб родити має поле, Мусить плуг квітки з корінням рвати. Важко плуг скрипить у чорній скибі, І квітки зітхають у сконанню… Серце рвесь, уста німі, мов риби, І душа вглибляєсь в люту рану. А ти йдеш з сівнею й тихо сієш...

Я не кляв тебе, о зоре, Хоч як сильно жаль мій ріс; Насміх твій і власне горе Я терпливо переніс. Та боюсь за тебе дуже, Бо любо — то мстивий бог; Як одно її зневажить, Любить мститься на обох. Як сміючись ти вбивала Чистую любов мою, Чи ти знала, що вбиваєш Все, чим в світі я жию? Чи...

Я не лукавила з тобою, Клянуся правдою святою! Я чесно думала й робила, Та доля нас лиха слідила. Що щирая любов ділала, Вона на лихо повертала; Що чиста щирість говорила, Вона в брехню перетворила, Аж поки нас не розлучила. Ти ж думаєш, я не терпіла, В новії зв´язки радо бігла? Ти ж...

Я не навчу Вас вірити, лиш триматись За паперові звички літати небом. Наче Хтось дивний викликав нас із себе, для Передбачення півночі роком, часом. Значить Тихо крокує відстань чарівним вальсом, Ніч обійнявши простір заснула в нім. Ми ідемо по стрічці колишнім ранком Виснажені тендітні...