Я не кляв тебе, о зоре, Хоч як сильно жаль мій ріс; Насміх твій і власне горе Я терпливо переніс. Та боюсь за тебе дуже, Бо любо — то мстивий бог; Як одно її зневажить, Любить мститься на обох. Як сміючись ти вбивала Чистую любов мою, Чи ти знала, що вбиваєш Все, чим в світі я жию? Чи...

Я не лукавила з тобою, Клянуся правдою святою! Я чесно думала й робила, Та доля нас лиха слідила. Що щирая любов ділала, Вона на лихо повертала; Що чиста щирість говорила, Вона в брехню перетворила, Аж поки нас не розлучила. Ти ж думаєш, я не терпіла, В новії зв´язки радо бігла? Ти ж...

Я не навчу Вас вірити, лиш триматись За паперові звички літати небом. Наче Хтось дивний викликав нас із себе, для Передбачення півночі роком, часом. Значить Тихо крокує відстань чарівним вальсом, Ніч обійнявши простір заснула в нім. Ми ідемо по стрічці колишнім ранком Виснажені тендітні...

Я не надіюсь нічого І нічого не бажаю — Що ж, коли жию і мучусь, Не вмираю! Що ж, коли гляджу на тебе І не можу не глядіти, І люблю тебе! Куди ж те Серце діти? Усміх твій, неначе сонце Листя покрівля зелене, А з´їдає штучну краску — Смійся з мене! Я не надіюсь нічого,...

Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось. Болить. Болить, і плаче, і не спить, Мов негодована дитина. Лихої, тяжкої години, Мабуть, ти ждеш? Добра не жди, Не жди сподіваної волі — Вона заснула: цар Микола Її приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром,...

Я не обираю батьків, батьківщину, буття, Орієнтацію, стать і сумління. Біблійна вівця Не обирає собаку, ні вовка, ані пастушка… Здібностей не обираю, смаків і доби Де народитися – до революції? Після війни? Вроджених якостей не вибираю, спадкових хвороб, Ні вчених, що череп...

Я не причетний до святої таїни,– Чув про святих, але ніде не бачив. Можливо, той, хто ранньої весни Засіяв смужку, кремінь намантачив І зрізав перші плідні колоски, В долонях вивіяв колючі остюки І випік перший хлібець на вогні,– Той знався на священній таїні.

Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи, — Їм я віддав усі чуття мої. Серед ясних, золочених просторів Я бачу люд без житнього шматка... Блакить... пташки... з-під соловйових хорів, Мов ніж, вража скрізь стогін мужика. Нехай кругом розумний...

Я не тебе люблю, о ні, Моя хистка лілеє, Не оченька твої ясні, Не личенько блідеє. Не голос твій, що, мов дзвінок, Мою бентежить душу, І не твій хід, що кождий крок Відчути серцем мушу. Не ті уста, з котрих вже я Не вчую слова ласки, Не вид, в котрім душа твоя Виднієсь вся без маски. Не...

я очі розплющив у тихій темряві і побачив навколо птахів метеликів риб які миготіли світлими вогниками не чув їхнього шурхоту не чув жодних звуків немов був глухонімий від приємної незвичної тиші я аж усміхнувся ніби дізнався про диво я очі в тихій темряві заплющив й...