Гласъ вопіющаго во пустыни. Було се три дні перед моїм шлюбом, У чистім полі я пшеницю жав. Був південь. Я спочити сів під дубом, В душі ж мов світляний алмаз дрожав. І враз почув я голос невимовний, Той голос, що його лиш серце зна, Для вуха тихий, але сили повний, Що душу розворушує до...

Надходить буря. Сиві вільхи в тривозі туляться до себе. Щоб відідхнути, просить пільги, хоч на хвилину, в багрі небо. Мов стовп, піднявся вихор тричі, і сяють блискавки, аж маки червоні сплющують зіниці і клоняться хорунжим ляку. Кларнетів схлип, і вітру помах, і виє лис — нічний...

Тітка Фаїна вскрізь ходила з сапою. І кричала. Бо цілий вік на буряках, а в полі, кожна розійшовшись на рядок – не почуєш одна одну, як не кричати. То вона кричала й у лавці, і на бригаді, і дома, й навіть у кабінеті в голови. Заходила, махала сапою й кричала. Вони всі кричали, з ланки, й...

Бусол приніс немовля – ще одного Ісуса. І я вкотре жахнуся: як його стріне Земля?   Як його стрінемо ми – небом народжені люди, що між гризот і облуди вже не змахнемо крильми?   Все, що він скаже, – дарма, і що робитиме щиро. Вкотре, позбавлені...

Частина перша.   She walks in beauty… George BYRON Порох ще моторошніший на простоволосому... Станіслав ВИШЕНСЬКИЙ 1. *** повсякчасність вигляду твоїх вироблених розповідей сплатою вітрів спраги позначень ліпших відповідей голосу післясти. *** чорно витраченим в горі...

Земля поорана, безвільна і пахуча. Лани зелено-жовтої свиріпи. Біжать у далеч верби на шляху. Як радо вітер в вуха віє: — Випий! Степів струмок — як радість неминуча. Скинь пиху!— Лягти на землю. Пити небо. Простір. Гойдатися у співах вітрових. Не мріяти. Не думати. Нічого. У...

Роздруковую почуття, В них є смисл мого життя, Роздруковую я себе, Нехай вітер мене несе.   Я сканую твій творчий хист, Роздрукую і вкладу в лист, І поксерю свої думки, Ви ж читайте оці рядки...

Б’ють кропом у ніздрі осінні базари, І яблука тяжко на зиму пашать. Дні мчать у непам’ять, як темні хозари, Принишклим морозом цвіте сіножать. Блакитний мороз стане сивим морозом. Той білим серпом все на сніг пережне, Та біла земля під зимовим наркозом Женьшенем калини врятує...