Кинь ранкову газету, маестро, Поставив на твою машину чобіт. Ріг всміхається затурбованим сестрам, Кожний своє діло робить. З гаманця виконав відповідний мінус — Можеш продовжувати своє читання. Я залишу тебе на розі, але ніде не дінусь. Виблискує за будинком позолочена баня.

Фаянсове світло Матових жарівок Очікує білизни Твоїх рухів. Чистота Б’ється частотами цвяхів Суспільної мапи, На якій хрестами Позначений Непройдений тунель. Там скарби Папірусних полемік, Поле мікроскопічної влади, Ладу із собою, Лабіринтів обману, Лабетів привітання, Що...

Світлані   кохана - це вітмен бруклин обходить листям трави - і його не обходять ні ми - ні листя – ні вістан г’ю оден - авта – бензин старий новий рік чи китайські крамниці лисиці у віршах - чи хутро з лисиці - він сам є столиця - і ми є в столиці - ми з...

Коли хто-небудь із сусідніх сіл шукав Міця Бойка, мало хто знав про кого йдеться, бо в селі стільки Міців та Бойків, що хоч греблю гати ними, а вже коли пояснювали, що шукають саме того Бойка, який малює, люди відразу здогадувалися: «А, Міцьо Чічка… Поруч із церквою хатина з...

Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять, І хвиля гуляє, мов чорнії гори Одна за другою біжать. Як темная нічка, насупились хмари, В тих хмарах, мов голос небесної кари, За громом громи гуркотять. І грає, і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив, Бурхнув він по...

Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов диття , цікава, шепче і розпитує вона: "Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш? І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш? І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить: "Відки взявся я — не знаю; чим прийдеться закінчить Біг мій...

І Ще ніч підкрадалась байдуже. Бродило вино в гранях грон. І наші заблукані душі В човні перевозив Харон.   На той бік бурхливого Стіксу, Де шляху назад не було. І сонце з-за неба завіси В воді розбивалось веслом.   І все було схоже на свято. Цей берег тому – ніби...

Чого ти так давно мовчиш, Сага ворсклянська комишана?.. Ні, ти кричиш мені, кричиш, Моя вербова і вільшана. Я чую голос рідний твій,– То голос матері моєї. Щодня спішу, аж рвуться шлеї, А часу горнеться сувій Все не до тебе, а від тебе. Прошу твоєї хвилі, неба І зірки в течії живій. Бо то...

"Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський, Немов боїшся насміху і сварки? Чого важкий свій молот каменярський Міняєш на тонкий різець Петрарки? Замість валити панський гніт і царський, Ти скрився в поетичні закамарки! Гіркий, та нешкідний удар писарський, Мов палинівки чарка у...