Мені сьогодні тоскно — може тому Що дощ іде. Ах невже тільки тому тільки тому? Місця нема ніде. Сьогодні середа — лише завтра побачусь Завтра четвер. Я з нудьгою своєю ношусь не розстанусь Нудьга нудьга відтепер.

чи виберуся з цієї журби де світло трави тремтить на тлі заходу сонця чи винесу з цієї журби очі відкриті що бачать втомлені будинки паби вечірні і молодь яка відчайдушно сміється й говорить ніби востаннє чи виведу з цієї журби безмовну свою надію вестиму за руку мов...

Чи вірю я в удачу? Як ще вірю! Вона – Великдень творчого труда. Щаслива мить, коли небесну мрію Загнуздує земних думок орда. І сам дивуєшся – сягнув у неможливе. Ти вище себе підійняв себе. Але удача – пані шаноблива, Не гейкнеш їй ні цоб, ані цабе.

Чи зумієш ти кохати, Щоб за все, про все забути, Щоб усі зірвати пути, Щоб усі зламати ґрати? Чи зумієш ти літати, Щоб зі мною в парі бути? Чи здолаєш ти в кохання Всі скарби душі вложити, Щоби знов перетворити їх огнем свого страждання? Чи здолаєш без вагання Так же вмерти, як і жити? Коли...

Чи продовжиться літо, чи врешті Відцвітуть, наче мрії мої, І червоні червневі черешні, І липневі липо́ві гаї?   Ніч в’язка, мов пахуча олія, Затікає в шпарини й кутки… Пух тополі мощу в узголів’я, Листопадовий лист під боки.   Та мені не заснути до...

Кожда пісня моя — Віку мого день, Протерпів її я, Не зложив лишень. Кожда стрічка її — Мізку мого часть, Думи — нерви мої, Звуки — серця страсть. Що вам душу стрясе — То мій власний жаль, Що горить в ній — то се Моїх сліз хрусталь. Бо нап´ятий мій...

чим східніш і південніш здається тим холодніш більше занедбаних міст і спотворених часом станцій у пияка із яким побились у тамбурі з руки випадає ніж дівчинка у купе перед сном повторює я люблю тебе своїй ляльці мабуть чогось не вистачало у нашій мові якихось назв якоїсь нової термінології...

Краєвський Марек. Числа Харона : Роман / Пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів : Урбіно, 2011. – 272 с. – (Серія «Кримінал»).   Число відьми (... ) я (... ) тому й люблю ваш земний реалізм. Тут у вас усе окреслено, тут формула, тут геометрія, а в нас усе...

Чистий можеш буть собою, То нащо тобі броня І шолом над головою? Не потрібна і війна. Непорочність — ось тобі броня, А невинність — крем´яна стіна. Щит, меч і шолом — буде тобі бог. Світе, світе безпорадний, Вся надія — угорі, Маєш сумнів — то нещадний Вихор...

Огні і теплий чад. З високих хор Лунає спів туги і безнадії. Навколо нас кати і кустодії, Синедріон і кесарь, і претор. Це долі нашої смутний узор, Для нас на дворищі багаття тліє, Для нас пересторогу півень піє, І слуг гуде архиєрейський хор. І темний ряд євангельських історій Звучить як низка...