Пройшло 5 веселих трамваїв. Вас нема. Ах, як зимно на розі чекати в маї, Коли в серці пустка німа. Вийшла панна — на Вас не схожа цілком, В атмосфері конвалій. І довго-довго я стежив зором за блискучим каблучком, І мене мрії заколихали.

Десь він згубивсь у степах, у вселенській завії. Так от... пішов. І по ньому - лиш вітер і сніг. ...Жінка скрадливо ховає сльозину за вію. Спиться законному. Діти літають вві сні. Так і тоді завірюха крутила вороже... Журно обняв: "Ти ж чекай, - обіцяв, - повернусь". Ще й під вінцем завмирало...

Я чекав Тебе, Осінь... Ще теплим гніздом журавлиним, Позолоченим лавром, Задумливим плином ріки, Відьморуким розхрестям Моєї (і тільки...) стежини, І цим замком глибоким, Що вийшов з війни без руки. Я читав Тебе, Осінь, Як світлий крилом чорнокнижник, Що усе зрозумів, Та не все ще, зараза,...

Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала. О, як тоді, мабуть, я затужу! І як захочу, щоб вона сконала. І як злякаюсь: а куди ж тепер?! Уже вершина, де ж мої дороги? ...Він був старий. Старий він був. Помер. Йому лизали руки епілоги. Йому приснився жилавий граніт. Смертельна...

Чекаю твого дзвінка . Індустріальний Ромео, дивуючи всю Верону, ладен по телефону гукати: “Люблю! Люблю!”   Чекаю твого дзвінка. Волів би, щоб кожний голос належав моїй Джульєті. Та в трубці все ті ж обридлі Монтеккі і Капулетті.   Чекаю твого дзвінка.

Червень Мріяв про чиїсь очі. Липень Тими очима снив. Серпень Сипав зорі щоночі, Тільки сльози рясно-дівочі Він тримав Для осінніх злив.

Я сиділа в метро Скоріше за все щось читала Завжди легше щось читати Аніж бачити таке що можна побачити в метро Метро – це ілюзія потяга І в ньому живуть монстри поїдаючи працівників метрополітену один за одним А нам кажуть, що їх переїхало поїздом номер шість шість шість Абсурд....

I Лисиче над Дінцем... де висне дим заводу, музика у садку та потяг в сім годин... Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту... Про вас мої пісні під сивий біг хвилин... На щебінь часто ми до Сущенка ходили, за це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили... О свіжий...

Червона калино, чого в лузі гнешся? Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця не пнешся? Чи жаль тобі цвіту на радощі світу? На радощі світу? Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту? Чи грому з блакиту? Не жаль мені цвіту, не страшно і грому, Не страшно і...