ПРОВАЛ   Скільки лежить їх в сьому провалі! Не полічити. Поверх один одного, перекриваючи один іншого, скільки лежить їх тут! Впавши, вони стали легкими. Скільки найлегших лежить в сім провалі! Не розглядіти. Як подув, що літає над ними, вони легкі. Дивись, ми йдем ледве вище, Їх не...

ДВА НА ДВА Уночі, Поки всі монументи Перетворились на сіре звичайне каміння, Ми з тобою в ліжку Слухали музику В двох на двох навушниках І, лежачи, підтанцьовували, Так гучно й так ритмічно, Що за стінкою подумали, ніби ми кохаємось. А тепер вони це прочитають І наступної...

-1- Мой муж Я бы хотела, чтобы моим мужем был Мураками Харуки, ему, правда, около 60 лет, но это неважно, он бы меня понимал, работал бы, закрывшись в своем кабинете, а я бы работала в своем.   Мураками Харуки и я — мы бы прекрасно ладили, по очереди готовили еду...

Від задушливого, спертого повітря в кімнаті важко дихати. Вимикаю електрокамін, відчиняю вікно й до обличчя доторкаються приємні долоні осінньої прохолоди. Нічна вологість на хвильку проганяє сонливість, яку навіює тьмяне світло абажура і нудний томик Анатоля Франса, яким «ґвалтую»...

Його Пластиліновий Протез руки Розмовляє Німими жестами Мови хакі. В акваріумі Неповнолітніх Безпричальних таланів Загниваючий Сморід жахів, Бородаті Слимаки Човгають Автоматами По нагрудних Кишенях Колишніх Пострілів. Шкода, Що зірки Намертво Склеїли Терпкий...

Ніч сьогодні прозора й ніжна. В кімнаті сиджу. Оркестра з цирку. Вигуки гарцівниці блакитносніжної. Я перенесусь у цирк на хвильку. Не чути більше дива грізного — Тореадора — переможця крику. Ах як люблю бездонність блиску різного І цю просту солдатську грім-музику. Я повний вигуків...

Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав: «Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?» «Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці) Всередині, як ти, порожній він»,— сказав. Харьков І декабря 1820 года

Ця історійка має всього-навсього три персонажі. Чому три? Річ у тім, що, по-перше, людство не винайшло нічого більш геніального й тривіального за святу трійцю, а по-друге, людство вже більше не вабиться битвами народів, космічними далями та маривними ілюзіями. Швидше воно зацікавиться тарганом,...

Цілий день якийсь непевний настрій, — Почуття великої утрати,— Дві морозом знівечені айстри Ти з садка принесла до кімнати… І коли ці напівмерлі квіти Ти мені на книжку положила, Я відчув, як, протікавши звідти, Смертний холод протікав по жилах! І весь день гнітить мене...