Коли догорятиме у вiках остання зоря — горiтиме моя мисль i страждання, а на чорнiй смузi неба кривавими лiтерами спалахнуть пророчi Франковi слова: Народе мiй, замучений, розбитий, Мов паралiтик той на роздорiжжу. Людським презирством, нiби струпом, вкритий!.. В iменi твоєму, Фавсте з...

— Дідусю, а коли ти мене на охоту візьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити! Отак завжди маленький Павлик прохав свого дідуся-мисливця, як тільки дідусь брався за рушницю. Дідусь гладив Павлика по голівці: — Візьму, візьму, Павлику, ти ще маленький, підростеш, тоді й...

Тремтячі тіні в душі моїй І вона. З нею — сум, а не радість німа, Невиразність мрій. Оголений стою на морозі, Конаю. В пів на шосту зустрінутись маю Там, на розі. Вперше була байдужа вчора. Без стону — Люблю — говорила нещирим тоном До зимного моря. Нещирим тоном? Нещирим...

Я околений жмутом моїх відчувань. Але я їй скажу, що вони всі — довкола неї. Захід над бухтою. Які засліплюючі киреї — Глянь! Електрика довкола сопки — вдалині, в тумані — фантазоцирк. Ще торік ця аналоґія нас смішила. На стіл забравсь прекомічний — моя панна...

Фантомний біль твого кохання Як Joy Division моїх снів. Незграбний, наче Середа у “П’ятниці, Шорсткий, як невловимий гнів людських гієн, як ватні ці протести проти всіх. Гниє всередині фантомний біль, і чую як ген-ген кричить непереможне в нас твоє “Love will tear us apart...

Ти як перший Windows, Як перший секс, Як перший беушний мобільник Перетворював себе – Мавпу, В щось там подібне До нового Фанатичного Ейнштейна, В якого замість мозку Молекулу викрикували: «ГОП». І ти поступово перетворювався В щось...

Люба панно, дайте руку... Перед нами царство мрій, Царство соняшних надій, Фарб і образів і звуку!.. Люба панно, дайте руку. Тихо... Ви спустили вії. Ваше серденько тремтить... Тихо... мить, це тільки мить — І засяють ясні мрії! Тихо... Ви спустили вії. Боже мій! Які фантоми!.. Подивиться...