Трішки чернечого з присмаком коріандру. Руки на талії, начебто з-під сутани. Знати б, як пальці, ці Піренеї, Анди Й сховки западин. Голгофою без хреста   Кликати тріщини тих, що не дати раду, Ані прийняти тонкий очеретний стан В руки свої, не відчувши що їх окрадено, Більше не...

трое – есть колоссальное мистическое пространство вмещающее в себя то что принято называть метафизикой я не хотел ни в чем изменить его и рассказываю о нем в той же простоте какой и видел   Посвящается мне, Сергею Моцару и Андрею Барбашу   ***     трое...

Я наблюдаю, как фортепианные трели покидаютгнёздную комнату соседки,падают – охровые секунды кленовые терции квартыкаштановые квинтыпятипалыесексты септимыпримы Открытые окна, сентябрь, Шопен. Она окончила консерваторию, она, белые плечи, хлопковый сарафан, алый цветок в волосах...

Із поля дівчина утомлена прийшла І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, За сапку — і в квітник, де рожа розцвіла, Де кучерявляться кущі любистку й м´яти. З путі далекої вернувся машиніст, Укритий порохом, увесь пропахлий димом,— До виноградника! — Чи мільдью часом лист Де...

Хмуро дивилася школа, В бовдурі глухо гуло, Вітер вривався зокола, Сумно в хатині було. Мертва трудівниця-пані Біла, як віск, на столі Там почивала, заранні Збувшися скорбів землі. Рук і на час не складала, Щиро кохала діток, Листу якогось-то ждала,— Тільки і знав наш куток. За день...

Дощ періщив так, що аж двоїлося в очах. Пізньоосіння ніч, так прикро на душі, а то й зовсім кепсько. Сиджу. У сквері, навпроти будинку в стилі пізньої сецесії, вкритий прозорим дощовиком, геть чисто весь. Тут мало б відносно затишно бути, проте є зовсім не так. Але я терпеливий; витримаю. Що ж...

І тут, і там вітрила волохаті, — Суцільний дим од моря до небес, і тільки іноді прорвуться з плес далеких сонць проміння кострубаті, і зірвуть млу, де піняться прибої, та крутять хвилі виром карусель, а десь летить сп´янілий корабель між двох морів, — і під, і над...

Туман І сонця промінь зник, І осінь ходить біля хати. Усе б нічого, тільки крик – Куди і як його сховати? Усе б нічого, тільки мук Вже не притлумлюють дороги... І чайка кинеться у Буг І розіб’ється об пороги.   1980 р