Із поля дівчина утомлена прийшла І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, За сапку — і в квітник, де рожа розцвіла, Де кучерявляться кущі любистку й м´яти. З путі далекої вернувся машиніст, Укритий порохом, увесь пропахлий димом,— До виноградника! — Чи мільдью часом лист Де...

Хмуро дивилася школа, В бовдурі глухо гуло, Вітер вривався зокола, Сумно в хатині було. Мертва трудівниця-пані Біла, як віск, на столі Там почивала, заранні Збувшися скорбів землі. Рук і на час не складала, Щиро кохала діток, Листу якогось-то ждала,— Тільки і знав наш куток. За день...

Дощ періщив так, що аж двоїлося в очах. Пізньоосіння ніч, так прикро на душі, а то й зовсім кепсько. Сиджу. У сквері, навпроти будинку в стилі пізньої сецесії, вкритий прозорим дощовиком, геть чисто весь. Тут мало б відносно затишно бути, проте є зовсім не так. Але я терпеливий; витримаю. Що ж...

І тут, і там вітрила волохаті, — Суцільний дим од моря до небес, і тільки іноді прорвуться з плес далеких сонць проміння кострубаті, і зірвуть млу, де піняться прибої, та крутять хвилі виром карусель, а десь летить сп´янілий корабель між двох морів, — і під, і над...

Туман І сонця промінь зник, І осінь ходить біля хати. Усе б нічого, тільки крик – Куди і як його сховати? Усе б нічого, тільки мук Вже не притлумлюють дороги... І чайка кинеться у Буг І розіб’ється об пороги.   1980 р  

Два абрикосові дерева посварилися, немов торговки бубликами на базарі, й заквітнули спересердя. Так квітнули і сварилися, сварилися й квітнули на всю пельку… А інші абрикоси зацікавлено слідкували за сваркою, повернувши замість голів (ну немає голів у дерев!) гілки. Отак з цікавості всі...

Збирається мій знайомий В далеку мандрівку. Придбав собі в Туреччину На тиждень путівку. Костюм купив елегантний, Вчить турецьку мову. Уже знає, як звуть турки Свиню і корову, Як спитати по-турецьки, Почім у них шуби, Де купити мило й пасту, Яка чистить зуби. Голова тріщить у нього Від отих...

Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі бронзове лиття. Лежать наморені солдати, а не проживши й півжиття! Хтось, може, винен перед ними. Хтось, може, щось колись забув. Хтось, може, зорями сумними у...

Валиться туча гримуча, студена, Від блискавки грому горить небосхил, Під градом трепече від жаху вселенна, Земля умирає, збавляється сил… Валиться туча і блискають громи, Кривавляться небо, і гори, і лан, І смерть скаженіє — гудуть хмароломи, Вже всесвіт сповився в смертельний...

Самими віршами я марю день і ніч. Самі слова - моїх очей пожива. Їх відблиск мов ліхтарик в темені вночі, їх віск Стікає в день новий з нових небес, немов у бороду олива. Самими сонцями наповнений усесвіт вщерть. Самими світлами душа людська, мов дошками, оббита. І навіть коли скрапує вона у...