Йти. Мовчати. Нащо стежка? На узліссі. Яругами. Стати — слухати: говорить захмелілий гай. І самому захмеліти — й не словами, а рухами говорити про зелене, безкордонне-безкордонне... А розмай?! Пісня тоне, тоне в шелесті, між листом... Говорити переконано, барвисто і когось...

І Народе мій, коли тобі проститься крик передсмертний і тяжка сльоза розстріляних, замучених, забитих по соловках, сибірах, магаданах? Державо напівсонця, напівтьми, ти крутишся у гадину, відколи тобою неспокутний трусить гріх і докори сумління дух потворять. Казися над проваллям, балансуй, усі...

Вiршi, надiсланi Сапфо  х х х  Любовнi пси Женуться i наздоганяють. Де лижуть язиками, де — Із м’ясом виривають сни, якi вiд себе заховала.   Я так грiшить хотiла, щоб сама не вiдала i не дiзнався Бог...   Не розривайте! А сама все бiльше Прозорi груди...

З таємної безодні небуття Маленьку іскорку, людськую душу Покликано до земного життя, На земні радощі, на земную катушу. Вона летить, мов зірка тая, Що з неба в безмір улітає, — Та ось спинилась на момент; В півшляху три богині-Долі Її стрічають, щоб по волі Їй на дорогу дать презент. І...

Мы должны во все стороны растягивать нашу душу, словно это полотно, растягиваемое до бесконечности. Андрей Тарковский. «Ностальгия»   — У меня есть одно желание, ну, ничего сложного, просто надо выбрать место и время. Хочу в костюме и дорогих туфлях прогуляться по...

І день не день, і йде не йде, А літа стрілою Пролітають, забирають Все добре з собою. Окрадають добрі думи, О холодний камінь Розбивають серце наше І співають амінь, Амінь всьому веселому Од нині до віка. І кидають на розпутті Сліпого каліку. Невеликії три літа Марно пролетіли... А багато в...