Бережно зняв з верстака я основу, Людям роботу розніс і роздав; То ж мій спочинок; теперочки знову Берди направив, нитки засував. От і роблю я. Застукала ляда; Бігає човник відтіль і відсіль… Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб мій і сіль! Добре...

То був могутній духом чоловік. Він знав: Ніхто поміж людей за вік Небесну блискавку іще до рук не брав,- I вирушив у степ до грозових заграв. Його знайшли убитим на ріллі. Як поховали – З горбика в імлі Майнула блискавка. Він випустив її З могили у міжзоряні краї. Навіщо мертвому той...

Коментар Поема про поета-футуриста Михайля Семенка, про Гітлера, Леніна і навіть Олега Коцарева у різних співвідношеннях. Чому пам’ятник Шевченка в Луганську схожий на Леніна? І куди зникають різнокольорові революції? Заради яких дев’яти рядків про Харків авторка спеціально...

І вас зі своїх зборів проженуть Старих порядків лицарі гордії, Ім´я і діла ваші прокленуть І крикнуть: " Зрада! Пагубнії мрії!" І вашу добру славу оплюють Брехнею, й вас полічать між злодії, Отрутою, замучених, напоять, Надії ясні жовчею затроять. На суд потягнуть вас. Начинять вами Всі...

Обриваються звільна всі пута, Що в´язали нас з давнім життєм; З давніх брудів і думка розкута — Ожиємо, брати, ожиєм! Ожиємо новим ми, повнішим І любов´ю огрітим життєм; Через хвилі мутні та бурливі До щасливих країв попливем. Через хвилі нещасть і неволі, Мимо бур,...

По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. Стан високий, лист широкий — Нащо зеленіє? Кругом поле, як те море Широке, синіє. Чумак іде, подивиться Та й голову схилить; Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі, Подивиться — серце ниє: Кругом ні билини!...

М.Зерову З-під неба теплого і вірного, як друг, Перенесли її під наше небо змінне. Як слово зрадника. І чорної вершини Безсила пада тінь на потьмарілий луг. Струмує, сріблиться осичина навкруг, Ставні дуби біжать, немов табун левиний, — Найвища ж падає. Зірветься в синь — і гине,...

1 Сухе листя старого каштану тихо шелестіло від вітру. Тільки липень надворі, а вже ніби осінь. Ввечері дихати було хоч трохи легше, спека поволі слабшала, тільки від стін ще віяло теплом, яке вони увібрали за довгий день. Не найкраща погода для ввідповідальної роботи – Софії вже втретє...

Торік було спекотно у цей день. Розплавлена будинків цитадель пливла у небо. Пухом тополиним слова чіплялись римою за зміст, Здіймались у важке повітря міст, відкашлювались, ніби з пилом слина. Торік, неначе в пеклі, так пекло. Химер пухових клеїло на скло і плавило асфальт на чорну глину....