Ти писала рядки, Ти писала й сміялась. Ти сміялась із черствоболотних душ. Ранні роси І зілля притворне збирала, І губила мене, Бо не твій я муж. Ти не відьма, ти… Ти квітозгусток слів. Ти мольберт, що конає від пензля втіх. Я здригаюся знову… І знову чекаю днів, Коли...

Ти приходиш до мене щоночі В ту хвилинку, як міцно я сплю. Зазираєш в заплакані очі І шепочеш: не плач... я люблю?.. Я слова твої чую душою І крізь сон усміхаюсь тобі. Твої очі горять надо мною В невимовній, глибокій журбі. Ти жагуче мене обнімаєш, В тих обіймах я млію вві сні, Поцілунками...

Ти пробач мені, любов, маленька дівчинко, — Я з тобою і нерівний, і розкиданий. Се тому, що я боям довіку відданий, Се тому, що я шаленим бурям рідний, Що в тебе таке нервове, ніжне личенько…

Ти пробач мені, любов, маленька дівчинко, — Я з тобою і не рівний, і розкиданий. Се тому, що я боям довіку відданий, Се тому, що я шаленим бурям рідний, Що в тебе таке нервове, ніжне личенько… 1923

Ти спав з моєю мережею Ти наздоганяв моїх ластівок Але не наздогнав мене.   Я зникала в просторах і-нету А ти шукав там мій слід Але мене там вже нема.   Ти думав, що лайнери ходять лише за графіком Ти думав, що сонце світить лише вдень Але це не так.   У тебе своє...

Ти схожа на серпневу ніч. Така ж неквапна і спокійна, Така ж холодна й непокірна, Так само повна протиріч.   Серпнева ніч: прозорість неба, Падіння яблук, лиск очей, Падіння одягу з плечей, Падіння в ніч, падіння в тебе.   Ти схожа на серпневу ніч. Така ж терпка й...

Ти увійшла І впало покривало, Замайорів над нами Стяг нестримного кохання, Із уст червлених Слова солодким медом Потекли І в серці Найпотаємні струни Розворушили. Упали так, Як падають в густу траву Достиглі вишні. Нас місяць Пас Всю ніч. Ти плакала Печальною струною, Мов...

Ти чудова, як вечір весною. Ти чарівна, як нічка в маю, — О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на вроду твою! Як вечірня зоря над горою, Так твій погляд веселий горить, — Я багато хотів би з тобою Про любов, про печаль говорить. Наче сонечка захід рум´яний, Твої щічки принадні...

Ти, стриножене сонце Над стривоженим полем, Не хрипи у віконце – Кожен спалах із болем, Кожен спалах – на сполох. Не виполюй овиддя, Не випалюй озерце, Відпусти моє серце. Відпусти моє серце.   Ти, розірвана зливо Над розімленим містом, Не вкрадайся зрадливо, Не...