Ти знаєш, що ти — людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І...

Ти знов оживаєш, надіє! Світліє душа, молодіє… І серце живіше б´є в груди… О серце! О воле! О люди! До мої тюрми пораненько Застукала воля легенько: "Встань, сину, вже день далі буде!.." О воле! О серце! О люде! О воленько-мати, єдина, Завчасно збудила ти сина, —...

Ти купила чорнила ручку там умочила не одмиєш водою ані піною оту пляму немилу піском не одітреш од тіла і тяжко немов на роботу долубаєш скорботу неси звідтіля мов зарплату веселую пісню горлату

Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, І навиглядаєшся одна. Настраждаєшся в своїй надії, Пригадаєш літа молодії, Рідну землю, де гуде війна. Ти не можеш бачити здалека, Як в’ялить негода, сушить спека. Танки мнуть, вкриває бою мла Землю ту, що, потом перемита, У садах, у...

Ти моя скісність дощів, Рутність барвінків, Іншість закрайніх світів, Золото інків, Сонцість безсонних орбіт, Видерність видри, Заздрість хлопів і кобіт, Тічність клепсидри. Ти воркотіння і рик, Спас і чугайстир. Я ще до тебе не звик, Райськісна айстро…  

Ти найближча. Тому я з тобою почну Забувати про відчай, негоду, війну, Западати на дно океанських глибин, Засинати під шум безупинних машин. Я почну називати тебе на ім‘я, Розуміти, хто ти, розбиратись, хто я, Починати ревізію снів і страхів, Розрізняти парфуми і пера...

Ти настояна на слові, Ніби ніч оця на травах, Ніби слава на опалих Лаврах древніх перемог. Ти задивлена у далеч, Як на шию гостра шабля. Ти до болю загадкова І до крику не моя. Бережеш для мене вірність Не зі мною. Неземною Платонічно-протинічно Наша бачиться любов. Ти така, яку...

ти не знаєш чому oб цегляні будинки розбивається сніг?   ти не знаєш що в мандри візьму з собою тільки місто а може на місяці теж хтось будує Карфаген   не знаєш?   твою душу крига поколола в крила твої шпари позаходили   через шкіру тебе не видно   бо...

Ти писала рядки, Ти писала й сміялась. Ти сміялась із черствоболотних душ. Ранні роси І зілля притворне збирала, І губила мене, Бо не твій я муж. Ти не відьма, ти… Ти квітозгусток слів. Ти мольберт, що конає від пензля втіх. Я здригаюся знову… І знову чекаю днів, Коли...