Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання Пролетить, прошумить непомітно! Хай остання пісня-зітхання Загомонить і пропаде безслідно!.. Тихше, серце моє! Тихше, серце моє! — То не смерть, то не смерть наблизилась, Лиш розбились мої сподівання. Казка-щастя так гарно скінчилась, І...

Їй акомпанують Промінне сонце Й альт струмка, Утеклого із лісу, де йому Набридла темрява. Зблиски верхів хвиль Вітають просторінь полущеного поля, А поле Радіє небу без хмарок. Мені б так само виключно радіти, Проте це майже неможливо. "Скажу за всіх..." - не...

1. Чоловік в темному однострої вдарив його двічі – по обличчю, а потім по спині, з усієї сили, діловито й без емоцій, ніби це й справді була щоденна нудна робота, яку він, проте, любив.  Тарас Шевченко заплакав від болю та образи, прикривши своє лице обома руками. Інший військовий...

В серпанках вечори проходять біля вікон, за пічкою квилить сіренький смуток. ...Сьогодні дико... ...Тіні, падають тіні. Свист нагая Тьєра, Хлопці! Скоріш на коні! Коні! Коні! Коні! Жах. Зав´юшилось обличчя кров´ю ...на ярмарці колись. Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови?...

лой беканах вішлі хлай З беґе-абіссінського за четвертим червоним забутий зелений і лимонного кольору милий солодкий лимон простягни свою руку зачерпни собі трохи історії що тече як вода (без молекули о де коголю) ти із темного каменя тешеш собі свою тінь а зі світлого каменя різьбиш собі...

Вона обіперлася ліктями об підвіконня, обхопила теплу бороду долонями — дивиться у вікно. А там, на гуртожицьких задвірках, — обчухрані нещасні дерева і контейнери для сміття. Розідрані пакети повищеряли пащеки і гигочуть беззубими смердючими ротами. Бомжиха Катька порпається, мов...

***** Безкрає древо Густою тінню Шелестить. І звідусіль – така Співоча повінь. Я тільки тут Крізь темінь Перейду. Й розгублено Оглянуся назад.., А там – лиш досвітку Усміхнене лице, І далі вже нічого Там не видко… (І слава Богу, Переплив меди). Спогадую цей...

Тісно увечері. Душать прокурені стіни. Вийшов. Розглянувся. Снігу по пояс. Сонце кривавиться в пущі. Ворушаться тіні. Тепло. А голос — як оливо, голос. Десь він іде, Коляда, десь ступає широко. Місяць — і вкриють галявини радісні вруна... Місяць — і знов над борами, і знов, як...