Теплі ландшафти квітня. Рожевощокі будинки. Мідні газони. Гравірування тендітні. Хочеться йти карнизами. Хочеться мити вікна. Знову іти карнизами. Пил стирати всесвітній. Кругло-універ-ситетська — спуски — підйоми — Не співпадають з ритмами карді-овальсу. Теплі ландшафти....

теплі тіла дерев плетиво протиріч я — біла риба — день ти — хвора риба — ніч ти — не живий, ти — мрець фарба і формалін навіть коли ми вдвох кожен із нас один груба бездумна плоть дикий гарячий рух кожен твій рух углиб з нас витрясає дух душу із...

Жила собі якось на світі пташина. Ще маленькою випала вона з гнізда й відтоді вчилася виживати на білому світі сама. Щоби прогодуватися, поселилася біля дому одного чоловіка. Там завжди можна було знайти крихти хліба, а взимку зігрітися біля димаря. Та одного зимового дня пташина довго шукала...

Теплота родинного інтиму. Ще на шибах досвіток не скрес. Встала мати. Мотузочком диму Хату прив’язала до небес.   Весело і з ляком серед печі Полум’я гуляє по гіллю. Ковдрою закутуючи плечі, Мати не пита, чому не сплю.   Вже однак зникає гіркотина, Не катує...

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує, сталить твій дух — тож і терпи, терпи. Ніхто тебе з недолі не врятує, ніхто не зіб´є з власної тропи. На ній і стій, і стрій — допоки скону, допоки світу й сонця — стій і стій. Хай шлях — до раю, пекла чи полону — усе...

Коли тебе сурма своєї туги Покличе знов у дальній рідний край, Де ждуть тебе безчестя і наруга, Слова над пеклом Дантовим згадай: “Сюди йдучи в скорботу і відчай, Надії мусиш знищити дощенту”. Гамуй, мандрівнику, смертельний жах, Коли в душі погасиш сірий день ти І сонце змеркне в...

Теряю фокус, теряю целость, Я никуда от себя не делась, И ты не смог проломиться через Мои засады и блокпосты, И я мотаю четвёртый круг, и Мой новострой так эффектно рухнул, Я плачу на уцелевшей кухне, И утешаешь меня не ты. Не ты, по правде, вообще никто не Водит пальцами по ладони, Все...

Присвята до 80 річниці створення ОУН та 100-річчя від дня народження Степана Бандери   Ти заздриш горобині за вікном – Рум’янця того більш тобі не мати. Катуєш ноги вовняним теплом. Давно забула слово «воювати».   Дітей забрали, як була війна, Та й чи...

Ти знаєш край, що на здоров’я схожий Ще менше, ніж тифозний лазарет, Який, немов обшарпаний скелет, Лежить між псами і звестись не може? Ти знаєш край – не Данію, збав боже, Бо ж там Європа! – де й один поет, Мабуть, ще не писав без трафарет, Псевдопатріотичних фраз...