Перша карта нам випала з Місяцем. Ми пили при нім із срібних келишків міцну журавлинівку. У повні своїй він сад oсипав цвітом вишневим білим... У тебе руки тремтіли злегка... Я очей підняти не сміла. Друга карта була – Поміркованість. Ти надто вдавав байдужого. Я надто вдавала...

Ти щодня повторюєш «вар’ятка» Бо пишу щось, цілий день римую, Я так хочу, та не можу, татку, Кинути цю справу, бо вже чую, Що не довго тиснути на клавіш, Що зламають будні та турботи, Бо і Ваше слово мене давить Від неділеньки святої до суботи. Може з мене толку і не...

тато просив зайти до лаванди ти не просила але завітав до гінкго

вечори майже однакові батько читає газету розклавшись перед телевізором мама укотре недогукається з кухні я проходжу до своєї кімнати умикаю комп який насправді з’явивися значно пізніше сестри чепуряться біля дзеркала потім тато виходить з напівприпущеними окулярами тримаючи у...

  –        П’яний місяць білочолий, П’яні сосни і берези, П’яне все, що є довкола, Тільки я один – тверезий.

.. ранок. Ти прокидаєшся. Я поруч. Хоча ми вже давно не разом. Просто я - загубилася. Чи ти зник?   Але я ... ... у воді, якою ти вмиваєшся. Бачиш? У дзеркалі я поруч із тобою, отам за плечем. Я зігріваю його, чуєш?   ... у повітрі, яке ти вдихаєш, виходячи на терасу. Ота...

Одного весняного ранку, коли я сидів на ґанку свого величезного будинку… я вже тоді знав, що безнадійно у неї закохався… А тепер, коли врешті наважився на це одкровення, я можу впевнено заявити: ЛЮБЛЮ! Одкровення моє лише у тому, що вона найкраща… найніжніша…...

Твої листи завжди пахнуть зов´ялими трояндами, ти, мій бідний, зів´ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує...

Твої очі, як те море Супокійне, світляне; Серця мого давнє горе, Мов пилинка, в них тоне. Твої очі, мов криниця Чиста на перловім дні, А надія, мов зірниця, З них проблискує мені. 16.IV 1883