Суди мене судом твоїм суворим. Сучаснику! — Нащадки безсторонні Простять мені і помилки, й вагання. І пізній сум, і радість передчасну, — Їм промовлятиме моя спокійна щирість.

  у неё маленькая грудь может потому что она любит Будду или может потому что родилась в Японии а живет в этом убитом всеми ветрами поселке с наивным названием Пески работает журналисткой в фабричной газете и пишет иероглифы на белых...

Суне, суне чорна хмара, наче військо із полудня. Короговки сонце вкрили, за горою бубни бубнять. За горою бубни бубнять, у повітрі сурми грають, а блискучії шаблюки шахом-махом пітьму крають. Шахом-махом пітьму крають, своїм блиском сліплять очі; стогне небо, стогнуть гори, як гармата...

Супокій — святеє діло В супокійнії часи, Та сли в час війни та бою Ти зовеш до супокою — Зрадник або трус єси. Бо коли народи в згоді Враз працюють, щоб природі Вирвать тайну не одну, В тьму життя влить світла досить, — Горе тому, хто підносить Самовільную війну. Та коли в...

Супрун – козак на Запоріжжі, Супрун – пілот у небесах. Батьки звитяг – усе при збіжжі На тракторах та на возах, І нені – з кужелем на лаві Чи з рискалем на буряках. А їх синів у вічній славі Несе Вітчизна на руках.

Пливе золотий кораблик над містом, а очерет тендітний на стежину кохання виходить. Плине він в молоці сутінковім, оминає суцвіття ліхтарень з притлумленим світлом, оминає клумби будинків – розкіш і простота Россі Карла – блідо-жовте склепіння на білих колонах (розляглася...

Вона не забавка дитинна, Вона не мрія золота, Вона не ніжная, невинна І несвідуща красота. Вона не пестощі любови, Не вітру шум, не шепіт хвиль. Вона тверде, рішуче слово, Вна оклик духу голосний. Вна дзвін той, що народ скликає В добі нещасть до дружних діл, Потужна пісня бойовая, Защита...

Ви чули ту пригоду? В часі розливу рік Попав у бистру воду Нещасний чоловік. В глибокім вирі б´ється І тоне вже туй-туй, До кума, що на мості, Кричить: "Рятуй! Рятуй!" А кум, що на поруччя Поважно лікті спер, Глядить критично: "Втоне Чи вирне ще тепер?" Вкінці махнув рукою І мовив лиш...

Я помився першим снігом. Хочу в ліс, немов зайча. Йдуть на Київ печеніги, В душу дрони деренчать.   Син воює, брат убитий. Я, старий, спасаю світ, Не купившись на кобіту, Долар, славу, зореліт.   Кров здаю, молюся ревно. Тектонічні плити дум Я тусую недаремно, Бо землян...

“Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби — спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”. Але для мене — у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься...