Re: цензії

15.05.2025|Ігор Чорний
Пірнути в добу романтизму
14.05.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Міцний сплав зримої краси строф
07.05.2025|Оксана Лозова
Те, що «струною зачіпає за живе»
07.05.2025|Віктор Вербич
Збиткування над віршами: тандем поета й художниці
07.05.2025|Ігор Чорний
Життя на картку
28.04.2025|Ігор Зіньчук
Заборонене кохання
24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій
«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
Джерела мови російського тоталітаризму
18.04.2025|Ігор Зіньчук
Роман про бібліотеку, як джерело знань
18.04.2025|Валентина Семеняк, письменниця
За кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів

Пошук

Алфавітний покажчик авторів: А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
Було знайдено 3865 матеріалів за запитом “%”
  1. "Рейвах" (уривок з роману) Фредерік Верно

    Видавництво "Український пріоритет" (Київ), 2024 р. Макс розплющив очі і припідняв голову до дверей, які були перед його ногами. Звук повторився, але тільки ліворуч від нього, де була та шафа. СКРИП. СТУК. Знову. Тепер він дивився на неї з розтуленим ротом, не видаючи ні звуку, лиш годинник і...

  2. "Свідки дзеркала" (уривок з роману) Алла Рогашко

    Видавництво "Мандрівець" (Тернопіль), 2023 р.   Жінки в хижці, чи то пак у маєтку не було, коли Корній туди ввійшов. Надумав пройтися кімнатами, роздивитися. Бо так і не роздивився як слід. А раптом, усе ж, вона десь тут, у ньому? Поглядом ковзнув по двох порожніх кріслах коло...

  3. "Сни з колодязя" (уривок з роману) Алла Рогашко

    Видавництво "Мандрівець" (Тернопіль), 2019. — 248 с Матвій летів у глибоку прірву. Йому навіть здалося, що в нього дежавю, бо недавно вже летів у таку саму прірву. Але цього разу не прокинувся, коли побачив дно прірви і мав його сягнути. Впав у крижану воду й почав у ній борсатись,...

  4. "Так перед пробуждением, не проснувшись..." Анастасія Афанасьєва

    Так перед пробуждением, не проснувшись,Но и уже не спя, ждешь:Будильник сейчас заведет электронную песнь свою.А всё тишина и везде тишина и снега внутри по лобКак шкафные детские страхи, берется из ниоткудаМелкая-мелкая дрожь: ждешьИ так-то внутри, как на утренней мелкой траве:Всё-то мерцает...

  5. "Тиха країна по Великодню..." Сергій Жадан

    Тиха країна по Великодню. Повагом перетікають ріки. Несуть покірно славу господню християни та недоріки. Тепла розмова, ніби ліхтарня. Ніколи не знаєш, хто твій ворог. Небо – тихе, наче лікарня, з якої евакуювали хворих. Відчинено кимось повітря основу. Темні ліси, як місця для...

  6. "Туземец не пишет, не говорит, туземец поёт..." Анастасія Афанасьєва

    Туземец не пишет, не говорит, туземец поёт.Раскрывает рот: вооот                               так,до облаков поднимает звуковой флаг:"Белая белая кожа сухое вино голубая кровьНе хижина а дворец отчий дом...

  7. "Хочется вполоборота, едва-едва, слегка..." Анастасія Афанасьєва

    Хочется вполоборота, едва-едва, слегкаСравнение: рука зажата в кулак илиеле касается лба, ачерез мгновенье поправляет упавшую прядьХочется, чтобы не похоже на яркую маску Греты ГарбоНа чрезмерные страсти РембоНа жужжащую пчелами в тамтамы бьющуюЕвпаторию летомНа кислотный цвет на чрезмерные...

  8. "Что там, на Луне? - спрашивает Кусто..." Анастасія Афанасьєва

    Что там, на Луне? - спрашивает КустоЧто там, на дне? - думает АрмстронгБелобородый садовник стрижет кустыБеззаботно стрижет кустыНожницы - такой инструмент: из ряда вонОни сразу: и кисть, и клавиатура, и что там еще бываетИ куст бесформенный тоже из ряда вон: ПревращаетсяПриобретаетНестриженые...

  9. "Я сам себе царь"... Анастасія Афанасьєва

    * * * "Я сам себе царь", -Думает громко маленький паучок, и просторная хлябь,Бесприютная хмарь вторит ему - "Арь… арь… ааарь…"То комарик застрянет в хлипкой паутине,То худая мошка: виси да кушай.Тут ветер ненастоящий, птицы сыты,Смерть понарошку.Деревья торчат повсюду, как...

  10. ‛Hello, i love you‛* Марія Шунь

    вулички в бігудях тротуарів дивачні вогники називають себе людьми і черкаються між собою у віскі-барах** а двері чекають на незнаного солдата*** котрий чигає на сонце**** спалити на ньому свій тяжкий військовий жаргон о мій-мій-мі вони загубилися у бігудях вуличок ці сварливі жінки вічно...

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Останні події

16.05.2025|15:50
«Танго для трьох»: він, вона і кґб
15.05.2025|10:47
Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
14.05.2025|19:02
12-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
14.05.2025|10:35
Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
14.05.2025|10:29
У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
14.05.2025|10:05
Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
14.05.2025|09:57
«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
09.05.2025|12:40
У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
09.05.2025|12:34
Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»

Партнери