Мені уже давно сняться письменники. Дивно, але все ж. Може, це якась містика чи ще щось з розряду паранормального, Але це відбувається постійно. Майстри пера приходять у мої сни, розказують про себе, про свої радощі й печалі, просять допомоги, дають свої контакти і т.д.: по-всякому...

Ти ще продовжуєш з’являтися мені Бува в передсвіта́нковому сні, Але від цього сон вже не тіка, Хоч ти така ж самісінька, така, Яка була минулої весни, Як ще тоді приходила у сни. Здається, час твою красу лиш множить, Але тепер мене це не тривожить, Як не тривожить вранці...

влітку вона купувала гори. “навіщо вони їй?” - питали люди. вона просто любила сніг і хотіла щоб він увесь належав їй.   та прийшла осінь і хтось сказав що скоро з неба летітиме він. вона захотіла купити небо але люди казали що хмари постійно летять і летять що не...

Сніг зігріється у руці. В країни закінчуються бійці. Але не закінчується повітря. І ця западина світла - гостріше ножа, Але ще непомітна межа, і смерть ще непомітна. Просто такі темрява і зима. Ті, кого ти любиш, знають - усе недарма. І в смутку їхньому є присмак ожини. Тому що в слові...

“Ти ніколи більше їх не побачиш. Це востаннє. Ну ж бо!” Вона майже безперервно повторювала це, як мантру, останні півгодини. Прагнучи заспокоїтися, вислизнути з чорних обійм депресії, а заразом і переконати себе, що її згода приїхати на роковини насправді не таке вже й ідіотське...

Зима, але ллє як навесні. Дощ із неба, хоч мав би сніг. Білих ніг а не мокрих ніг хотілось мені але ж - ні - ані снігу, ні криги скла - лиш мокрих доріг дзеркала і баб снігових з болота ліпить мала "сволота"

Собі казала психіатра дочка: «По нитці з тихих – буйному сорочка!»

Собінов приїхав на гастролі. Золотий сезон. Найкращі ролі. Собінов співає на Вкраїні ув «Онєгіні» і в «Лоенгріні». Собінов співає в «Майській ночі». Тисячі послухати охочі. Наша опера заледве набирає сили, й раптом — світове імення в ній оголосили....