(поїздка друга) 1. На моїй батьківщині розруха заломлює крила І літають льоди над німим ворожінням мас. Та візьми зрозумій: де тут слабкість, а де там сила. Повний рай назбирається… потім нещасних нас. А вони головами повлазять у вушка голок Із порожніми душами, блиском гавайських...

І жив Олег в мирі з усіма землями, княжачи в Києві. І прийшла осінь, і згадав Олег коня свого, якого тримав здавна у стайні, вирішивши ніколи не сідати на нього. Питав-бо колись волхвів і віщунів: «Од чого мені доведеться померти?» І сказав йому один віщун: «Княже! Кінь, якого...

Рішення з’їзду – в життя! Максима.   Рішення XII Всекитайського з’їзду Китайської комуністичної партії: В одній сім’ї – одна дитина!   Не потрібна китайцям Занадто велика кількість людей – Занадто велика кількість людей Заважає втіленню...

Сміється Гоголь, як сміється дзвінко! А плаче як – Того ніхто не зна. Упала на дописану сторінку Гірка сльоза, не перша, не одна. Дивлюсь на Гоголя: В печалі мудрі очі, Безсмертна посмішка не гасне на губах. Із «Мертвих душ» захланні морди вовчі Гарцюють на осідланих гробах.

Убогії ниви, убогії села, Убогий, обшарпаний люд,— Смутнії картини, смутні-невеселі, А інших не знайдеш ти тут. Не став би дивитись, схотів би забути, Так сили забути нема: То ріднії села, то ріднії люди, То наша Вкраїна сама!..

- Де ти зараз? - Не знаю. - Чому так довго не приходив? - Вже не можна. - Чому? - Це вже тільки сни… Я повертаюсь додому. Я так давно не був тут. А навкруги все теж. Ті самі ліси, поля, садки. Все ніби завмерло, застигло – все так, як було колись. По небі тягнуться важкі хмари. Їх...

Мені уже давно сняться письменники. Дивно, але все ж. Може, це якась містика чи ще щось з розряду паранормального, Але це відбувається постійно. Майстри пера приходять у мої сни, розказують про себе, про свої радощі й печалі, просять допомоги, дають свої контакти і т.д.: по-всякому...

Ти ще продовжуєш з’являтися мені Бува в передсвіта́нковому сні, Але від цього сон вже не тіка, Хоч ти така ж самісінька, така, Яка була минулої весни, Як ще тоді приходила у сни. Здається, час твою красу лиш множить, Але тепер мене це не тривожить, Як не тривожить вранці...