Слова не штампують, як мідну грошву, Хоч штампи-шрифти знакомиті здавна. Слова мають серце і душу живу. їм так, як і людям, потрібна весна Під сонячним небом, на щедрому полі. їм простору треба, крилатої волі, Родини близької, і рідної хати, І новонароджень в устах немовляти. Найбільше їх щастя...

Яка чудесна кожна мова! Але слова мотай на вус. Як не уважний ти до слова, то може трапитись конфуз. Бо є омоніми міжмовні, відомі вченим з давнини: слова однакові назовні, та різні значенням вони. І дуже легко помилиться — суцільні рифи навкруги: болгарське булка — молодиця,...

Дайте руки, юні други, Серце к серцю най припаде, Най щезають тяжкі туги, Ум охота най засяде. Разом, разом, хто сил має, Гоніть з Русі мраки тьмаві; Зависть най нас не спиняє,— Разом к світлу, други жваві!

Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тара Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами. Благословенна в болях ран Степів широчина-бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг білого Херсона, Що свій дівочий гнучий стан До дніпрового...

Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Ти, моя щира, гартована мова, Я тебе видобуть з піхви готова, Тільки ж ти кров з мого серця проллєш, Вражого ж серця клинком не проб´єш... Вигострю,...

Вони зайшли до Владиславки[1] з гулівських ярів. Троє: один більший, з надщербленим бивнем і шкарубкою, збриженою, наче кора на старій вербі, шкірою та двоє дрібніших. Напилися з Бутені, щербатий дозволив меншим (може то були його самки) полити себе з хоботів і від того його шкіра зробилася ще...

Ти кажеш мені, що щасливий. Майже щасливий, все йде одне за одним, Неначе слоники, тримаючи одне одного за хвостик. Лише зізнаєшся, що дівчини немає, після мене Ніяк не запустиш цей процес. Підніми голову – на небі слоники – Один за одним танцюють в колі А грішні люди на грудях...

Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи! Попробуй! Евг. Винокуров І Літо пилося, літо їлося, Літо кипіло вишнево, лутово, Густо сміялося, половіло, Переморгувалось зеленоброво. А ми за руки, аж пальців хрускіт, Аж регіт звивався під пахви осик. За хвилями книг, в сторінковім...

Злодійкувато вирву сивину З твоєї пишночубої голівки. Така ще юна, схожа на весну, Але чом очі ніби без домівки?   «Чекання, любий, залишає слід, Любов дарує весняне обличчя. Себе картала, хоч було не слід – В такому віці плакати не личить».   «Твоє...