О АО АОО ПАВЛО ПОПАСИ КОРООВУ

Сільський піпел у дощ заховатися може навіки. Він руками гребе недосяжної ниви зорю. В нім волосся з багном перемішане - плити нової будови, а піт - наче камери бліки. Як дисплей його очі горять алкогольні, коли над любов`ю своєю гарчить, наче пес у рову. І летить у сніги ця хмільна голова,...

Хвилюється широкий лан зелений, Волошки, ніби зіроньки, блищать, На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу веселчасто горять. І дівчина, обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді, І грають променистими вогнями, Неначе квіти, світлі очі молоді. Вони до мене так привітно...

(Посвята дядькові Михайлові) DO (Гімн. G r a v e*) * Урочисто (італ.). До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься. І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. По світі широкому буде та пісня літати, А з нею надія кохана Скрізь буде літати, по світі...

Сіно пахне дужче, ніж трава, Згадка більш тривожною бува. Як сама подія промайнула, Куля із націленого дула На війні – Тепер мене вбива.