Березки дике плетиво… Чому Трава ця називається – березка? Чому росте лишень у тітки Леськи – Вже скоро й хату заплете саму.   А Леська ще із нею й гомонить: «Чого, березко, внадилась до мене? Кругом яке роздолля, глянь, зелене І пагорб за тобою аж...

Розірвала краля-мавка льняно шитий гомін-жгут: плине зграйно, плине плавко березневий каламут. В перебіжнім шумовинні ланки-бризки марсельєз: хай загине, хай загине мрійновтома сонних плес. В сонце цілять стріли-трави, сонце — в трави й буйний ґрунт. Зручно, просто керму править...

Був березняк — стрункі берези Черкали темінь хмар важку. А восени дерева–Крези Жбурляли золото в ріку. Тут здавна птахи яйця клали, І як у горах повелось, Сюди заходили марали, А часом — обважнілий лось. Дерев не повалили люди — Стоять берези ще живі. Та поруч виросли...

З укритого гнізда в скалистій десь щілині З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині — З таємних мов джерел гнівлива думка рветься, Облетить світ, і аж о неба звід опреться, І б´є важким крилом, де лиш сягнути зможе, І зве: "Де правда та? Де ти, великий боже? Всі зорі збігла я,...

Відсувай нашатир – незабаром конвульсії порно Ненаситним очам, після чого слинява оскома. Ти підлесливим мімом вітаєш Берлін. Де ж Соборна? Садо-мазо від німців. Зазвичай не проста аксіома:   В вічках п’яних дзеркал – Леонардо да Вінчі в екстазі, Розіп’яті...

Бистрий день упав за гай далекий. Вирізьбив верхівки яворів. Одкотився денний клекіт До горицвіту зорі. Я один на темнім попелищі. Никне гай у скровленій імлі. Чорний велет чимраз вище й вище Витягає тулуб з-під землі. 7.Х.1928

Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі, — І чорні птиці промайнули віщі, І чорна тінь поймає все живе. Як весело співуча буря рве І розкидає злякане огнище, Як дощ січе, як п´яний вітер свище, Яким потоком далечінь пливе! Радій же, земле! Пий напої грізні,...

Біжить під зливою лошиця, Крізь темні хащі — напролом; Дощ прогинається, ятриться Крильми над золотим хребтом. Вона, мов блискавка червона, Летить крізь памороку віт. Вода звисає, як попона, І б´ється об тугий живіт. Гуркочуть брили грому в скалах, Мов неба колеться горіх;...

Співають кулі, мов джмелі, І притискають до землі. Так, як колись в дитячій грі, Засів десь ворог на горі. Дано наказ: до висоти Як можна ближче підповзи І — лиш вперед. Нема назад. Ми всі, немов один солдат. І доля в нас усіх одна, І вибирає нас вона. Повзем, повзем, за п’яддю...

люляй моя остання солодка здобич в небі на фабриці робиться перший сніг місяць немовби кусень пахкої здоби люляй мій спійманий звіре із білих снів   стіни побілені вікна розплющить вечір дихання гнізда звиває межи стропил фрази наївні неначе білі овечки ходять убрід із долівки...