Над селами хмари Похилi, I тоскно в блакить Простягають руки безсилi: Оце тiльки лишилось, Що плакать. О, так залетiки далеко В такий голубiючий рiй, Бiлопiняве пiр´я стелили Над селами хмари: Слiз нi краплi — Оце нiчим лишилось I плакать. 1921

Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася. Вже давно перестояла вечеря, час би й спати лягати, а дяка Оверка нема та й нема. А господині ж найгірше, коли вона когось чекає до столу, а той не йде. — Неначе тобі в болото пірнув! — промовила дячиха сама до себе й із серця...

Потік століття зносив гніт, Терпів ярмо й сваволю... І гнівно враз розбив граніт, І — гей, на бій за волю! Летить, кричить, шумить орел, Розбитих хвиль не ліче: їх безліч вилете з джерел, Коли він їх покличе. Народ століття зносив гніт, Терпів ярмо й сваволю... I грізно враз розбив...

У кишенях душі назбирався усякий мотлох: Там любов недолюблена, зради, печалі, сльози, Там знання недоречні й дитячий дрібний непослух – Там є все, і всього у надмірні, запійні дози.   Для нових сторінок є потреба у сильнім вітрі, Навіть віриться щиро в нахабного крадія, Що...

Поки ти сидиш вдома, Та думаєш о пацифістських памфлетах, За тебе вже все вирішили інші. Нав´язали увесь хлам в яскравих пакетах. Вони дивляться за тобою з високої вежі. Телебачення та реклама, Газети, журнали. Ти купуєш те, що вони рекламують. Спиш та вдягаєшся по фен...

Геть за морем українським, Понад склом Босфорських вод Дивні вежі і палати Розкидає Царгород.   Наче вир, кипить, торгує Крамом, зброєю, вином. Вдень він вуликом здається, А вночі — чудесним сном.   І з усіх країн до його Ллється хвилями народ. Наші теж...

Вже сумно вечір колір свій міняв з багряного на сизо-фіалковий. Я синій сніг од хати відкидав і зупинився... Синій, оркестровий долинув плач до мене. Плакав він, аж захлинався на сухім морозі: то припадав зеленим до ялин, що зверху червоніли при дорозі, то глухо десь одлунював в саду. І від...

Пам´яті Олексія Антоновича Вовнянка Як несли його тихо в нове житло По бруку, по бруку, по бруку,— Був місяць май. Сонце пекло. ...Мерзли руки. Сизий пил опадав на хрести перехресть. Зітхали старі: відмучивсь. Шепотіли тополі. Фальшивив оркестр: Грали учні. А коли проминали школу і...

У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась — і дивне диво сталось: Уста, що і мене, і весь мій рід кляли, Мов квітка багряна, до мене простягали Свій келих, сповнений солодкої знемоги. Натомлені з біги стрункі...

Над Дніпром широким, вільним, Де луги й степи цвіли, Наші прадіди — поляни Оселились і жили.   Хлібороб робив у полі, Пас пастух корів, овець, З луком, з стрілами гнучкими По лісах ходив ловець.   Пишно квітла Україна, Повна всякого добра. Як в раю, жили...