Рідна мати моя, ти ночей не доспала, Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й...

Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в´ється над ним. А тіло, струнке і спокійне, Ступає в холодних рядах. Довіку його не обійме Ні сумнів, ні згадка, ні страх. І радісно духу дивиться, Як тіло тяга кулемет, Стискає гарячу рушницю І...

Пішла мати на село Гречну муку добувати, Гречаники учиняти, Своїх діток годувати. Приспів: Гоп, мой гречаники, Гоп, мої білі, Чогось мої гречаники На скорині сіли. Гоп, мої гречаники, Гоп, мої смачні, Чогось мої гречаники Не вдалися вдачні. Молов батько, не віявши, Пекла мати, не сіявши, З...

плавно сміх твій задавнений здавлений трішки розчавлений з рота застиглого плавно

Планувати власний день народження, Наче власний похорон, З квітами і декоративними каретами, Взятими напрокат у найближчої кіностудії, Де знімають постановочне порно В дусі XVIII століття – Галантного, щасливого XVIII століття – Століття Вольтера, Дідро і Маркіза де...

пластика твоїх пальців кожна лінія злам твоя індивідуальна мова що формувалася паралельно з невідворотними деформаціями кісток розповзанням родимих плям що залишались на твоїй шкірі немов загоєні акварелі твої інтонації дотепер залежать від ілюстрацій у словниках і головне в абетці від...

Ми стільки з тобою випили, що істина не у вині. Від революцій багато галасу; мовчання здійняло куряву. Найуспішніші у кар’єрі поети сиділи в тюрмі, а ми сидимо у Львові – налили водяру, запиваємо вірші водою. Часом мовчимо сумні; часом веселі з дівчам, що прогулює...

Алкоголізм. Із приватної неволі визирають злосливо Розбиті кістки пляшок. Бляшанки обірваних висловів. Усім по цимбалах, буцімто нація – передовиця, Усім паралельно, що всі загибають від нежитю – На житі настояна віра, запоями змочена правда, Помада прикушених губ на присмак...

Відмолився на персах твоїх, А далі мені - світ померк. Відтремтів я на лоні твоєму, А далі - узяв і заплакав. Я хворію тобою, кохана, Не від тепер - Я про тебе, напевно, занадто багато балакав. Я розказував вітам про тебе І душам померлих богів. Я розказував сонцю, Що ніжно тремтіло під дахом....