Пішла мати на село Гречну муку добувати, Гречаники учиняти, Своїх діток годувати. Приспів: Гоп, мой гречаники, Гоп, мої білі, Чогось мої гречаники На скорині сіли. Гоп, мої гречаники, Гоп, мої смачні, Чогось мої гречаники Не вдалися вдачні. Молов батько, не віявши, Пекла мати, не сіявши, З...

плавно сміх твій задавнений здавлений трішки розчавлений з рота застиглого плавно

Планувати власний день народження, Наче власний похорон, З квітами і декоративними каретами, Взятими напрокат у найближчої кіностудії, Де знімають постановочне порно В дусі XVIII століття – Галантного, щасливого XVIII століття – Століття Вольтера, Дідро і Маркіза де...

пластика твоїх пальців кожна лінія злам твоя індивідуальна мова що формувалася паралельно з невідворотними деформаціями кісток розповзанням родимих плям що залишались на твоїй шкірі немов загоєні акварелі твої інтонації дотепер залежать від ілюстрацій у словниках і головне в абетці від...

Ми стільки з тобою випили, що істина не у вині. Від революцій багато галасу; мовчання здійняло куряву. Найуспішніші у кар’єрі поети сиділи в тюрмі, а ми сидимо у Львові – налили водяру, запиваємо вірші водою. Часом мовчимо сумні; часом веселі з дівчам, що прогулює...

Алкоголізм. Із приватної неволі визирають злосливо Розбиті кістки пляшок. Бляшанки обірваних висловів. Усім по цимбалах, буцімто нація – передовиця, Усім паралельно, що всі загибають від нежитю – На житі настояна віра, запоями змочена правда, Помада прикушених губ на присмак...

Відмолився на персах твоїх, А далі мені - світ померк. Відтремтів я на лоні твоєму, А далі - узяв і заплакав. Я хворію тобою, кохана, Не від тепер - Я про тебе, напевно, занадто багато балакав. Я розказував вітам про тебе І душам померлих богів. Я розказував сонцю, Що ніжно тремтіло під дахом....

В Путивлі-граді вранці- рано Співає-плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає. — Полечу, каже, зигзицею, Тією чайкою-вдовицею, Та понад Доном полечу, Рукав бобровий омочу В ріці Каялі. І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани......

Мури якісь, хтось ридає на мурах, А перед мурами степ… Де б це, скажи мені, вірний мій джуро, Ми опинилися, де б? Мрія далека про соняшний виплив — Пасмуга світла бліда. Хто це отрути смертельної випив, Хто це так рано рида? Чуєш? Зозулею хоче злетіти, Хоче у далеч кудись…...