Розбите серце умира, А я співаю: тра-тра-ра. Воно крізь силу вже зітха, А я сміюсь: ха-ха-ха! Із серця чорна кров тече... Нехай тече, нехай тече! Колись кипіла в серці кров, Колись цвіла в ньому любов. Умру, умру!.. Не жаль мені... Хай ти була не роки — дні, Хай мент єдиний я горів, Хай,...

Знов час прийде, коли з погорди пилу Ти отрясешся й ясною звіздою Засяєш людям, і підуть з тобою, Серця твою почують давню силу. Знов час прийде, до найтяжчого бою, Остатнього, за правду й волю милу Ти поведеш народи і прогнилу Стару будову розвалиш собою. І над обновленим, щасливим світом,...

(Колоніальні настрої в дореволюційній руській армії) Лірична поема Частина І. Давно вже ніч свої пустелі великі зорі висипа, давно в бараці раби темні, як під водою вічні скелі, на нарах сонними лежать. Висока стеля капа мокра, бо люди дихають, сопуть... а дума сльози із-над Волги на поле рідне...

Відвага пригод нас у море жене, відвага пригод нас турбує, пече вогнем... Крізь ніч і туман іде наш фляґман, крізь ніч і туман. Нема, нема нам спокою в шинках, парує кров на ножах. Як вітер і море покличуть, цілуємо лезо навал, лишаємо перса кончити, лишаємо п´яний підвал, підхоплює...

Пісне, моя ти сердечна дружино, Серця відрадо в дні горя і сліз, З хати вітця, як єдинеє віно, К тобі любов у життя я приніс. Тямлю як нині: малим ще хлопчиною В мамині пісні заслухувавсь я; Пісні ті стали красою єдиною Бідного мого, тяжкого життя. "Мамо, голубко! — було, налягаю....

на могилу коханої я би квіти приніс але де ту могилу шукати у якому безумстві її світлий промінчик згасає я не знаю у світі живих чи мертвих блукає її скорботна душа я не знаю для чого тіло моє живе відтоді як я втратив кохану на могилу коханої я би квіти приніс але де ту...

(Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, — Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду — В серці, куди не піду. Гори високі, Синь дніпрова, Молодість наша Вічно жива. Київські ночі, Зустрічі в саду — В серці, куди не піду Ми покохались Там, де дуби, В київськім небі...

Забрівши у хащі, закутаний у вітер, накритий небом і обмотаний піснями лежу, мов мудрий ліс, під папороті квітом і стигну, і холону, й твердну в білий камінь. Рослинних рік підноситься зелена повінь, годин, комет і листя безперервний лопіт. Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем, і тіло...

Грудка багряного крику, в чоботи взута червоні, ходить подвір´ям широким, мов по зеленій долоні. Косу тримає на крилах, косу веселу й іскристу. Добре її наточили сонячні промені чисті. Грудка багряного крику, в чоботи взута червоні, ходить подвір´ям широким, мов по ласкавій...