Всі ми розіп´яті на хрестах, Всі ми покриті ранами. Заповідано нам жорстокий шлях Злими коранами. Заповідано бути нам єретиками, Синами дикої долі, Розрубати степи прямими стежками І впасти серед поля. Вірили ми, що над чорними голгофами Зустріне нас привітний Ісус, І потечуть величними...

Вийшов з радіо чорний лев І збудив моє серце опівночі. В його чорних важких сльозах Я побачив труну кришталеву. Це був гордий печальний лев, Чорний лев з золотою гривою, Рідний брат сонцебризній меч-рибі, Де сльоза атлантична кипить. І він кликав на похорон брата До труни, де з руками...

Не хочу — ні! — цих похорон. Прости. Хай тільки ворон тричі десь прокряче, Що вже похований ти, неповторний ти, Осьмаче-символе, як Вій від мук незрячийі Ні, не ув´язнить глина чужини Твою труну, твій попіл вогнепальний, Бо правнуки, що будуть знов сини, Перенесуть у тишу...

А в тебе пам’ять все ж погана. Й виделка в оці лівім… Ця… Вона ж тобі – не до лиця!

На землю злізла ніч... Нігде ані шиширхне; Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне, Хоч в око стрель тобі, так темно надворі. Уклався місяць спать, нема ані зорі, І ледве, крадькома, яка маленька зірка З-за хмари вигляне, неначе миш з засіка. І небо, і земля — усе одпочива, Все ніч під...

Бліді, рум’яні, сині, голубі, зелені, пожотілі — люди. В астралі йдуть важкі бої. Автор. Хоку лютує бафометівський терор енкаведисти* з нікельованими лицями з “макінтошами” замість плащів залатану ауру з каліки знімають з шкірою знімають електронна пустеля в...

Пане гетьмане! Прошу прийняти відставку. Обхідний вже підписаний. Шаблю, коня, яничарку І сідло, і пірнач, і посвідчення – все, як належить, здаю. Я служив бездоганно. І певно іще послужити Я би міг. Але тиск, аритмія, одишка... І діти Підросли вже без батька й питаються, де я у біса...

Панько останній ускочив у дерев´яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: — Пускай! Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше. Він хитався на всі боки, і шахтарі повинні були часом відпихатися від стін, щоб не вдаритись об їх,—...

папірці залишаться незаймані всі листи чекатимуть до осені твої сльози швидко стануть зайвими а слова дорослими-дорослими   у трамваїв очі вогко світяться на асфальті листя вигинається запізнився на дванадцять місяців запізнився – іноді трапляється   ніч бентежать...