І Пробіг зайчик. Дивиться — Світанок! Сидить, грається. Ромашкам очі розтулює, А на сході небо пахне. Півні чорний плащ ночі Вогняними нитками сточують. — сонце — Пробіг зайчик. II Випив доброго вина Залізний день. Розцвітайте, луги! — : я йду — день —...

Як їх зносили з поля! Набрякли від крові рядна. Троє їх, пастушків. Павло, Сашко і Степан. Розбирали гранату. І ніяка в житті Аріадна вже не виведе з горя отих матерів. А степам будуть груди пекти ті залишені в полі гранати, те покиддя війни на грузьких слідах череди. Отакі вони хлопці, кирпаті...

Пасуться коні в зоряному лузі, Нічліжники печуть солодкі буряки. Два місяці – в сазі і на галуззі. Я з жахом думаю: А що, коли вовки?.. Усе вночі широке і далеке, Усе страшне – аж ген до Гниляків. З гнізда схиляє голову лелека: – Не бійся, спи, я прожену вовків. Я засинаю в...

Восьма. Рожеве мереживо висне на кобальті неба Квиток і ковток котрогось плацебо. На дороговказі закреслене песи-місто   На низ горизонту нанизую, наче на буси, автобуси Електродроти - нотний зошит “Шашки” таксі - ніби німби Зупинка за півгодинки,   а далі......

Усе я бистро виджу, Все оплюю, все збриджу, Все сквашу, все розстрою, Всіх гіркістю напою. Де треба, влізу в душу, Де схочу, честь нарушу, На кождого подвір´я Посію недовір´я, На кождого підсіння Положу підозріння — І все те, все буквально, Я вчиню так формально, Спокійно,...

Що за славний патріота Наш Іван, якби хто знав! Тільки що роззявить рота, Про народ уже й почав; А казать промову стане, То й не жди, щоб був кінець. Патріоте наш Іване! Ти, їй-богу, молодець! В його дух зовсім народний: Не пізніш як за сім рік Стане він (хоч благородний) Говорити, як мужик; Ще...

Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури,— Довів він усе те...

З пафосом І всією риторикою Але неповторно Василь Карп’юк     В обіймах виноградного Пафосу Ти стаєш нікчемним служкою Ходиш і підбираєш Крихти своєї індивідуальності Перед тим, як їх засмокче пилосос     Пафос стає твоїм смислом життя Пронизуючи...

Пахучим трунком пахощі пливли, Замріяно цвіли маслини червня, А ми перекидалися знічев’я Словами, що ,як вишні, одцвіли.   Але на вишнях тільки пустоцвіт, А у словах – знервованість і втома; І ти, така буденна і знайома, І я, такий ображений на світ.   Навіщо ми...