Вдарили сурми в маєво листя зеленого, Крила наметів лячно залопотіли, Зорі летіли в очі молодо і черлено, І сон оксамитив непрочумане тіло. Багнетами хряснули карабіни холодні, Сіялась ніч крізь рожеве решето. Смачно кричали сколошкані взводні, І шикувались солдати нарешті. Ковтали останні...

Звіра у барвах води хтось полює у сутінках ринків. Тож маску свою одягни і вії зеленим фарбуй. Набої зі шротом що спить покладуть на столи із ебена: З весни до весни тут скипає вино, кінчається рік, вогненна стрільцям нагорода – троянда чужого: чиясь борода, ліниве знамено збоку на...

  Остання осінь у житті І перша осінь в цьому ...літті Змішали стільки почуттів, Що не знайду найкраще в світі. Тож залишаю в спадок тим, Яких ніколи не кохали, Свою любов, цю осінь, дим... І тишу, щоб вони вслухались.

Ей, не люби мене, дівчино! Як хочеш любощів речистих, Як хочеш розкоші й огнистих Присяг, заклять і зітхань много, Щоб нерви мліли, дух спирало, Кров билась бурно, безупинно І серце в груді завмирало, — Коли бажаєш всього того, То не люби мене, дівчино! Ей, не люби мене, дівчино, Як...

"Спочатку вони ширяли собі райськими перелісками та байраками, воно ж їм і робити не було чого попервах – самі Адам із Євою та й ті святі. Ширяли там, витали та пурхали, і од чого ж, як не знічев´я котромусь із них дури в макітру вступили – проти Бога попер… Аж тоді...

Ось iду по рейцi i хитаюсь, Чи дiйду до краю, чи впаду, Лiс лiворуч, мов зелений заєць, Задивися на мою ходу. Десь далеко одинокий коник Пiсню травам i лiсам згадав: Наче гасне дерев´яний дзвоник, Наче спить i падає вода. Скiльки днiв любилося з ночами, Розтавало вранцi у вiкнi, Скiльки...

Ось він – Бог, ну, а ось – поріг За порогом – поривчастий вітер І вітрила смугасті. І лід Напирає з усіх боків. І крізь вітер – уривки слів І броня усотує піт Десь далеко – випите літо, Вітер вітами б’є навідліг. Ніби краще – коли війна, Так втрачати...

Ось де він відчиняє свої кишені, Розчиняючи шепіт обіцянок в дощ. Я чекаю тебе на пласкій траншеї, Перед потягом –зустріч, майбутній Дож.   У Венеції води ховають привидів Із скляними очима по той бік сну. Приєднай мене до своїх мішеней, Розірви сорочку мою...

ось і все – осінньо і безбожно бити дзеркала – моя стихія… падає на воду пил дорожній холод пробігається по шиї   сонце десь у ранку на порозі з ароматом свіжої отрути… я зустріти янгола невзмозі надто не стикуються маршрути   але біль наскрізний і...