Це не дощик накрапа. Це пташки. Летять у вирій.

Осінній вихор так жалісно грає, Заводить, стогне, шумить за вікном, Мов окаянних, скимить, завиває, Б´ється під вікнами чорним крилом… Душе проклята! Душе з того світа! Чую твій голос і плач чую твій, Про що тебе жалість пригнала з засвіта?. Буду молитись за твій упокій! Глядять...

Осінній вітре, що могучим стоном Над лісом стогнеш, мов над сином мати, Що хмари люто гониш небосклоном, Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати — Що у щілинах диким виєш тоном І рвеш солому із сільської хати, Зів´яле листя гоном перегоном По полю котиш, — вітре мій...

Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка, Де молоденький сонях цвів Між лисих макових голів. Мак співчував йому: – Чого це Так запізнився, Йде ж зима? – А сонях, влюблений у сонце, Лиш посміхався крадькома. І...

Осіння ніч… Коротка, як і влітку… — Ніщо не вдієш, дівчино, прощай! — Я буду ждать. Повернешся ти швидко? — Я буду вірною!.. Не забувай!.. Був ясний ранок. Злотом старовинним прозорився напроти сходу ліс. Усе здавалось довіку незмінним, як ти сама в спижевій...

І. Життя людини вбачалося йому маленькою ртутною кулькою, яка то розпадалася на безліч майже невидимих кругляшок, то притягувала подібні собі кульки, зливалася з ними і ставала більшою, красивішою, невпізнанною серед собі подібних. Часто градусники розбиваються і виплескують маленькі...

Осіння туга серце огорнула Стіною золотавого дощу, Душа самотній морок вмить відчула, І мрії я за літом відпущу.   Роки минають, змінюється місто, Стіною скла замінене життя, Каштани – давня гордість і намисто, Сучасність віддала у небуття.   Машин яскравість на шляху...

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання. В´яне все навколо, де пройдуть копита, золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває...

На культурах усього світу майові губки поросли. Осінь. По містах вже о четвертій - електричні ліхтарі. А в селі ступнів щось у десять (тінь од чабана) додому отару женуть. Вони казали: можна ж купити старого кармазину, сяк-так заслати смітник і посадовити культуру (тільки голову піддержувати...

Вже не прийма земля настирливих дощинок; Все більше в калюжках шматків небес; І серед листу жовтого воскрес Буянням трав пригноблений барвінок. У хмарах трублять сурми журавлині. Гаї скидають шати золоті, І пишно грає барвою на самоті Зелена хвоя юної ялини. Тендітні руки вогняного Змія Все...