Коли часом на вулиці побачу Вдову убогу, сиротя мізерне, Що к мені руку простяга жебрачу, В німім благанні очі к мені зверне, Тремтить в лахмітті, босе, на морозі, Сльотою бите й гордуванням ситих, — Огнем на серце капають ті сльози, Той жаль голодних, нищих і невкритих. І думаєсь мені:...

Опиум     с востока приносят на белых подушках перьевых туч колокольчики звонкие и тихие лёгкие и очень лёгкие никто не знает из какого они сделаны материала из золота из воздуха из снежинок или из слёз ангелов       свой день рождения я начинаю...

Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє. Я змерз. І випало з холодних пальців Перо. І мозок стомлений відмовив Вже послуху. В душі глибока павза. Ні думка, ні чуття, ні біль — ніщо В ній не ворушиться. Завмерло все, Немов гнилий ставок в гущавині, Якого темну воду не ворушить Вітровий...

Опівночі. Червнева ніч. Містичне сяйво зусібіч, І я під місяцем один. Мов опіум, туман і дим У німбі золотому плине, Росою падає в долину І, наче музика, в алею Пливе, де водяні лілеї Та ароматний розмарин Квітує між могил-руїн. Вода спокійної ріки Не гонить хвилі в...

- Доброго дня, благословенний краю Terra Humana, - шанобливо промовив старий сивий ельф, виходячи з лісу на галявину за Людським мостом. Попереду простягалася ще довга дорога. Дорога до Святині паладинів, до Місця, звідки виникає Сила. До місця, звідки йдуть джерела всіх життєвих доріг...