Ой у полі та криниченька, 3 неї вода протікає, Ой там чумак сірі воли пасе, Він з криниці напуває. Ой розпустив свої сірі воли Та по травці-муравці, А сам помер той чумак Макара У неділеньку вранці. Положили чумака Макару На травці-муравці, Викопали чумаку Макарі Та глибокую долину. Викопали...

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси, Чия то дівчина розпустила коси? Коси розпустила, гулять не ходила, Молодого хлопця навік полюбила. Проводжала мати сина у солдати, Молоду невістку в поле жито жати. Жала вона, жала, жала — не дожала І до сходу сонця тополею стала... Прийшов син до хати:...

Ой, що то в полі за димове? Чи то вірли крильцями б´ються? Ні, то Доля грядки копле, Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: "Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, — спозаранку! Рости, красо, до пояса, Ти, розуме, вище мене! Іди, красо, поміж люди, Ти, розуме...

Я не знаю — є Що ще більш таємне Як це співуче слово — Океан. Скільки людей-героїв В твої простори впивалося — Скільки надій ламалося Крізь туман. Скільки народів твоїми водами — Крізь піну невірних хвиль — Змагалося з бурями й непогодами Проклинало могутній Штиль....

моє місто окупують іноземці з пережитками СНД жеруть у букмекерському кафе „львівська брама” корейське м’ясо гадять собаками на газонах п’ють тілько Nemiroff за наші гривні і роблять ставки на український бюджет... моє місто вмирає: скінхеди – марно борються...

Мотив старої повісті Під синім полум’ям святого неба Ріс Олександер. Він Гомера вчив З учителем царів і мудреців, — І тайни зір читав у Нектанеба. Як наша Вольга, він знав серця звірів, До срібноликого подібний Феба. — І розумів, як усміхнутись треба, Щоб Буцефал покірно...

Це було давно. Це було тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватись од ворогів. Тоді на Волині було невеличке село. Воно заховалося в улоговині. Круг його були ліси. В селі жили прості люди-хлібороби. Якби не татари, то їм жити було б...