...За тиждень, поки школярів у місті не було, трапилося чимало змін, а настрій людей став ще менш впевнений. На вулицях біля колодязів, наче це були оази в пустелі, острівками купчилися запилюжені військові вантажні авта та вози, в тіні біля них, не помічаючи нікого навкруги, сиділи та лежали...

Одлетіла конвалійна Леда на далекі сніжні гаї, і не пахнуть вже липовим медом поцілунки холодні твої. Це початок кінця, о, кохана, о, до лютого болю чужа! Це навіки найкраща рана і до споминів літ іржа. 1930 р.

Одна нога в стременах. Сніги. Вітри. Зима... Розрубані рамена, І голови нема А кінь стоїть і дремле: Куди ж його іти? — До болю вгрузли в землю Залізні копити. Поглянув скоса оком: Хоч би уже сідав! — І знову дрібним кроком У далеч почвалав... Іде, іде снігами На південь, північ,...

В кінці греблі Шумлять верби... Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любові — І от — далечина Твоїх безмеж, Твоїх небес нестриманая повінь: Пливе, пливе блакитна широчінь, Росте, росте співучим колом обрій; Від білих хмар лиш смарагдова тінь Біжить ланами, лиш вітри...

може кодекс зламав свій - злодійський закон – може ляпнув щось зайве своїм язиком я не знаю – братан - три відсидки за ним - кілька зон - кілька зим - ухиливсь від кастета - та не від коси... однокласник роман   блін – летить він ввесь білий неначе десант випав з...

- Романе! Ви кохали так, щоб очі Дивилися крізь себе на її Обличчя? Й знали, що вона потвора, Хоче. Знищить. Твої рукописи… - Романе, поділися поцілунком! - Романе, я пробачила Ваш біль. - Романе, я піду, за подарунком, Залишу цвіль. На кухні, біля хліба, Романе, холодильник...

Одцвітають півонії! Кров´ю Забагрилась навколо земля, — То владичиця смерть над любов´ю, Над красою тріюмф свій справля. Переможная, спис твій і в мене У скривавлених грудях стримить, Але серце цвістиме огненне Як остання весна зашумить! Нова думка, журнал літератури й науки.

Одчиняйте двері — Наречена йде! Одчиняйте двері — Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть... Одчинились двері — Горобина ніч! Одчинились двері — Всі шляхи в крові! Незриданними сльозами Тьмами Дощ... 1918

Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І дихни наді мною легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві в пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу між лататтям та Оріонами...