Ой піду я на базар, та й куплю я курочку. А в курочки жовта шия, що по сім´ячку ходила, тьох да тьох! Ой піду я на базар, та й куплю я качечку. Що в качечки ряжки-бряжки, а в курочки жовта шия... Ой піду я на базар, та й куплю я павича. Що в павича чорні брови, а в качечки ряжки-бряжки, а...

Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько — колюче терня? Чом твої устонька — тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! І чом твій усміх...

Ой ти, дубочку кучерявий, Ой, а хто ж тебе скучерявив? Скучерявили густі лози, Підмили корінь дрібні сльози. Скучерявили темні ночі, Зранили серце чорні очі. Чорнії очі, пишна врода, Гордая мова, непогода. Гордая мова — вітер зимний, Вічна розлука — жаль нестримний. Вже ж моє...

Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той — сестру, а найменший — Молоду дівчину. Посадила стара мати Три ясени в полі, А невістка посадила Високу тополю. Три явори посадила Сестра при долині... А...

Ой у полі та криниченька, 3 неї вода протікає, Ой там чумак сірі воли пасе, Він з криниці напуває. Ой розпустив свої сірі воли Та по травці-муравці, А сам помер той чумак Макара У неділеньку вранці. Положили чумака Макару На травці-муравці, Викопали чумаку Макарі Та глибокую долину. Викопали...

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси, Чия то дівчина розпустила коси? Коси розпустила, гулять не ходила, Молодого хлопця навік полюбила. Проводжала мати сина у солдати, Молоду невістку в поле жито жати. Жала вона, жала, жала — не дожала І до сходу сонця тополею стала... Прийшов син до хати:...

Ой, що то в полі за димове? Чи то вірли крильцями б´ються? Ні, то Доля грядки копле, Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: "Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, — спозаранку! Рости, красо, до пояса, Ти, розуме, вище мене! Іди, красо, поміж люди, Ти, розуме...

Я не знаю — є Що ще більш таємне Як це співуче слово — Океан. Скільки людей-героїв В твої простори впивалося — Скільки надій ламалося Крізь туман. Скільки народів твоїми водами — Крізь піну невірних хвиль — Змагалося з бурями й непогодами Проклинало могутній Штиль....

моє місто окупують іноземці з пережитками СНД жеруть у букмекерському кафе „львівська брама” корейське м’ясо гадять собаками на газонах п’ють тілько Nemiroff за наші гривні і роблять ставки на український бюджет... моє місто вмирає: скінхеди – марно борються...