В горах КарпА, де оленя й орла - якщо пощастить - часом ба, є висота шо зветься гора і хата стара там. Там живе дивина що збирає гриба і ягід з гори згріба. В годину лиху, щоб стригти сосну, прийшла на гору бригаА: і на лисій горі - ні орла, ні огрА - лиш...

Дні Твої скалічено криваво, За туманом мерехтить мета... Так обридла підозріла слава, Так гнобить нещадна самота. Вию псом на мертвім полі бою, Стережу сей попіл і кістки,— Знаю, Бог розсудить нас з Тобою: Сходять зерна, пружаться ростки. Під морозним вітром — біла тризна, Сніг...

Дослідів зливи. Каскади думок. Експериментів напружений крок. Ось Феофанія. Ген там Дубна. В криниці пізнання не бачу я дна! Та голос підношу за бомбардування Ядра таємниці! Хай тихе світання Розчепиться криком хитрющого кварка! Хоч сумнів, як ворон, нав´язливо карка: Навіщо? Для бомби?!...

Один в любов, другий у містику, а третій в гори, де орли... І от якомусь гімназистику вкраїнську музу віддали. І от перебивають копію з солодких руських поетес. Ідуть з утопії в утопію - і називають це "Sagesse". А справжня муза неомузена там десь на фронті в ніч суху лежить запльована,...

...За тиждень, поки школярів у місті не було, трапилося чимало змін, а настрій людей став ще менш впевнений. На вулицях біля колодязів, наче це були оази в пустелі, острівками купчилися запилюжені військові вантажні авта та вози, в тіні біля них, не помічаючи нікого навкруги, сиділи та лежали...

Одлетіла конвалійна Леда на далекі сніжні гаї, і не пахнуть вже липовим медом поцілунки холодні твої. Це початок кінця, о, кохана, о, до лютого болю чужа! Це навіки найкраща рана і до споминів літ іржа. 1930 р.

Одна нога в стременах. Сніги. Вітри. Зима... Розрубані рамена, І голови нема А кінь стоїть і дремле: Куди ж його іти? — До болю вгрузли в землю Залізні копити. Поглянув скоса оком: Хоч би уже сідав! — І знову дрібним кроком У далеч почвалав... Іде, іде снігами На південь, північ,...

В кінці греблі Шумлять верби... Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любові — І от — далечина Твоїх безмеж, Твоїх небес нестриманая повінь: Пливе, пливе блакитна широчінь, Росте, росте співучим колом обрій; Від білих хмар лиш смарагдова тінь Біжить ланами, лиш вітри...

може кодекс зламав свій - злодійський закон – може ляпнув щось зайве своїм язиком я не знаю – братан - три відсидки за ним - кілька зон - кілька зим - ухиливсь від кастета - та не від коси... однокласник роман   блін – летить він ввесь білий неначе десант випав з...