німий ворон соромився плакати   під ним провалилося небо ходити ж по землі не вмів   як сліпець дзьобом виводив перед собою сліди тільки тоді в них вступав   інколи вони тиснули зі сходу чи з півночі та назад не вертався погана прикмета   а так може й голос...

Навіщо вам, Поштові скриньки, Сумні розбиті ротища, Коли село без адресатів, Коли їх пам‛ятають лише надгробки?.. Нам бракує совісти, Грюкоту І, нарешті, хоробрости, Ми недородки Чорнобиля, Клоновані яблука достигли, Генетика вся на базар – З народження...

Змію, людину, сонце та орла Благословив він у високих горах: Премудрість, світло, серце, міць крила — Для бур, для щастя, для висот прозорих. Безумієм чоло оповила Йому гадюка; терни мислів хорих Людина непомітно принесла; Орел упав на землю, в тлін і порох. І він до сонця руки...

Міх хмар із зорями, мов з житом, бере на плечі ніч і йде. У круглім місяця кориті замісить тісто золоте. Дівки п’яні, мов грім, проходять, реве із зодіака Бик. Земля запліднена, і води у куряві масних музик.

вечір догорав як сигарета розкиданими пасмами жовто - гарячого вечір струшував попіл на враз поночілі будинки що в сутіні радше скидались на заблуканих привидів вечір невпинно скочувався у бездонну прірву ночі я ступив на поріг нічного міста я ходив змертвілими вулицями я гладив...

Ніч була розбурхана та тьмяна, Вітер грав і рвав пом’яті струни, Я пила самітньо аж до рана Темну розпач — найгіркіший трунок. А під ранок, зором помертвілим Розгорнувши спопелілий морок, Віднайшла я ненаправний вилом На землі, на небі і в простораx… Та в душі, як день...

* * * Ніч єднає звуки. Ніч сама в собі. Взявшися за руки, сидимо в журбі. Ніч не йде нікуди, перше світло ллє... Що ж із нами буде? Що із нами є? 1977

ніч притаїлася мов заєць лишень прядуть тремтливі вуха лишень тремтить вологий видих ніч причаїлася і слуха як калатає хворе серце ніч пробіга мов чорний заєць і залишає круглі зорі блискучі тверді і охайні катає котяшки прозорі і калатає калатає ніч полюватиме на...

Три танкиста, Три веселих друга – Экипаж машины боевой. Солдатська пісня Ніч шептала перешерхлими губами: «Ой чого ж так гірко-димно у байрачині?» Нахилялась в поцілунках над лобами Трійки діток, що фашистом будуть страчені. Як стягали із броньової колиски, Сорочки геть...