Коли ти не зі мною, зітхаючи, не плачу, Думок не витрачаю, коли тебе побачу; Але як надто довго тебе не споглядаю, Чогось бракує, з кимось зустрітися жадаю; І з сумом задаю собі питання: Чи то є приязнь? чи то є кохання? Коли з очей зникаєш, щоразу я не можу Твій образ відновити...

Гарячий день — і враз достигне жито, І доп’яніють обважнілі грона. Він ще незнаний, ще непережитий, Єдиний день — мого життя корона. І що це буде — зустріч, чин, екстаза? Чи дотик смерти на одну хвилину? Душа дозріє, сповниться відразу Подвійним смаком — меду і...

Непрощённое воскресенье. Верь мне. Хаос мысли на циферблате. Нате! Отступать безнадёжно пусто, Это маленькое искусство. Это маленькое искусство - Быть похожим на мотылька, Я не буду кивать согласно, Я не буду бежать на красный. Я не буду бежать на красный, Как египетская река. Неразменное моё...

Нерозбірливо і нечітко. Так, наче звертаєшся не до мене. Ніби повчань твоїх начитка – щось загальне та безіменне. Можливо колись узгодиш це з нами. Поясниш усе недільним віршем. А доки нерозбірливо, ніби сам не знаєш, нерозбірливо, ніби сам не віриш. Просто щось...

Же днесь у ранці коли сяде сонце І запалають хмари, серце, запобіжник в голові Чи на світанні ввечері, в полуденній імлі Тоді я все, всього себе, всіх вас і мляве ТАК Відкину.               ...

несе у жертву богам колишнім обмерзлий віск на холодній свічці поганські святі чекали тижні та проклинали дорогу жінці   її відлучать від поцілунків бо руки свої привчила до тіла яке перебила з наскельних малюнків сарматок терпкими очима   коли дожовкло останнє...

На шибках — зимових мережок Зірчасто-білий візерунок. Червоним одсвітом пожеж Горить нескінченний малюнок. 1920

Світ для мене – білий лист паперу, Поле битви, ліжко, стадіон... Сходяться на нім секунди й ери, Дзенькоти кайданів і корон.   Сам я просто медіум ліричний, Що пройшов свій шлях:  Від А – до Я, Як сирітський журавель криничний У полісько-холмських кураях, Під...

Вічко Перефарбованих в кров Дверей Протикає наскрізь поглядом – Тільки не на хаєр… Дивись осторонь… Губи замків Спльовують Непідхожі ключі В ув’язнені квіти За підвіконними ґратами. Руді шафи Душать тіснотою стіни, Хапають за горло люстри – Жарівка...