Як ти могла сказати се так рівно, Спокійно, твердо? Як не задрижав Твій голос в горлі, серце в твоїй груді Биттям тривожним не зглушило ті Слова страшні: "Не надійся нічого!" Не надійся нічого! Чи ти знаєш, Що ті слова — найтяжчая провина, Убійство серця, духу і думок Живих і...

Не нарікаю я на бога, Не нарікаю ні на кого. Я сам собе, дурний, дурю, Та ще й співаючи. Орю Свій переліг — убогу ниву! — Та сію слово. Добрі жнива Колись-то будуть. І дурю! Себе-таки, себе самого, А більше, бачиться, нікого? Орися ж ти, моя ниво, Долом та горою! Та засійся, чорна...

Из первых рук пришел ответ: Где жизни нет – там смерти нет. Лети, лети над облаками!Маши ли, не маши руками - Пилот направит самолет, А упадет – не упадет Ни ты не знаешь, ни пилот. Первый пассажир думает: «Господи! Если мы долетим, Буду ходить по земле так, будто по золоту...

Не одлюби свою тривогу ранню, — той край, де обрію хвиляста каламуть, де в надвечір´ї вітровії тчуть єдвабну сизь, не віддані ваганню. Ходім. Нам є де йти — дороги неозорі, ще сизуваті в прохолодній млі. Нам є де йти — на хвилі, на землі — шляхи — мов обрії...

Коли розпрощаєшся з болем старим, забудеш жалі і далекі образи, - тобі усміхнуться і Троя і Рим. Але не одразу. Але - не одразу. Із серця пісок повитрушуєш геть, так, наче не чистив його ти ні разу. Тобі посміхнуться Удача і Смерть, але не одразу, але не одразу. До нитки зітреш ти старі...

- Ви очінь сильно бздите, - каже вона мені. Це мені – хто окрім душа на роботі й постійної ванни вдома ще лічно ходить у баню в парилку. - Невже? Інтіресно. Кажу я до неї таким голосом, як подобаїть відповідать до малолєтки. - Цибульой. Так бздите, шо нікакого способу дихать нема. -...

не піду за тебе бо в матері на щоках сльози не гояться а батько руки до неба здіймає щоби з вирію першими янголи прилетіли   не послухала   побралися   райдуга народилась

Не покидай мене, пекучий болю, Не покидай, важкая думо-муко Над людським горем, людською журбою! Рви серце в мні, бліда журо-марюко, Не дай заснуть в постелі безучастя — Не покидай мене, гриже-гадюко! Не дай живому в домовину класться, Не дай подумать ані на хвилину Про власну радість і...

Не раз ми ходили в дорогу, Не раз ми вертались до хати І знову брели від порогу — Правдивої цілі шукати. З борців насміхалася доля, Зростала, проте, їх громада. Добробут народний та воля — То наша найперша засада. Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров´ю та потом, Нас...